вологість:
тиск:
вітер:
Прийняв удар на себе - на Донецькому напрямку загинув спецпризначенець із Запорізької області (фото)
08 травня 2025 р. 11:59
08 травня 2025 р. 11:59
Олексій Санько з позивним "Аксель" два роки захищав Україну на найгарячіших ділянках фронту
Олексій народився 20 квітня 1991 року. З ранніх років він вирізнявся мужністю, відповідальністю та щирістю. Тож не дивно, що його життєвий шлях став прикладом самовідданого служіння людям і Батьківщині.
Зазначається, що спочатку Олексій відслужив у Збройних Силах України, де потрапив до елітного Президентського полку в Києві. Після повернення до цивільного життя він працював інкасатором в Ощадбанку, а згодом приєднався до патрульної поліції Запоріжжя.
У поліцейській службі Олексій отримав звання старшого лейтенанта та численні відзнаки. Колеги запам'ятали його як взірець чесності та відваги. Навіть після звільнення з поліції він залишився вірним своїм принципам.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, запоріжець без повістки, за власним бажанням, прибув до військкомату. Спершу він боронив рідний Запорізький напрямок під Оріховим і брав участь у боях поблизу Роботиного.
Пізніше Олексій вступив до 12-ї бригади спеціального призначення "АЗОВ". У її складі він протягом двох років боронив Україну на найзапекліших ділянках фронту: в районі Оріхова, Серебрянського лісу та міста Торецька.
Останній бойовий вихід Олексія тривав 20 днів. За свідченнями побратимів, він неодноразово повторював: "Я своїх хлопців не кину". І це не були порожні слова – до останнього подиху він дотримався своєї обіцянки, прийнявши удар на себе, щоб захистити товаришів.
Близькі та друзі пам'ятають Олексія як "моторчика" – невгамовного, життєрадісного, доброго й відкритого до людей. Він був душею будь-якої компанії, любив грати в шахи та футбол. Свій позивний "Аксель" – на честь пса-робота з фільму – він отримав як символ відданості та сили.
Найбільше в житті захисник любив свого сина Кирила. У кожному бойовому виході з ним були іграшкові машинки сина – як оберіг і частинка дому, яку він брав із собою навіть у найгарячіші точки фронту. Батько і син завжди залишалися разом у думках.
Олексій дбав про побратимів як про рідних. Його доброта, сміливість і відданість назавжди збережуться в серцях тих, хто мав честь знати його.
Раніше ми писали, що не стало працівника запорізького театру, який захищав Україну .
Джерело: zprz.city
Новини рубріки
Как оформить отсрочку от мобилизации: объяснение от Запорожского ОТЦК (видео)
08 травня 2025 р. 14:02
В Запорожье зафиксировали загрязнение почв после российского обстрела
08 травня 2025 р. 13:24
