Загинув, прикриваючи відхід побратимів

19 травня 2025 р. 11:42

19 травня 2025 р. 11:42

Україна - квітуча, сильна, вільна - знову заливається кров’ю своїх синів і дочок. Земля, що родить хліб і пісню, нині здригається від вибухів. Ми платимо найвищу ціну за свободу - людське життя.

Серед тисяч полеглих - наш земляк, воїн світла і добра, стрілець-санітар 3 батальйону 3 роти 25 десантно-штурмової бригади Олександр Олександрович АЛФЬОРОВ .

Три роки тому, 18 травня 2022-го, перестало битися його гаряче серце. Він з агинув, прикриваючи відхід побратимів - пішов у безсмертя, щоб інші змогли жити.

Де народився, там і став героєм

Олександр народився 20 листопада 1990 року в селі Малинівка Гуляйпільського району. Змалку був світлим і допитливим хлопцем: добрим, щирим, завжди з усмішкою. Навчався в місцевій школі, після чого вступив до авіаційного коледжу. Але небо не привабило його так, як рідна земля, її пахощі, золото нив, широкі обрії. Він повернувся додому, до Малинівки.

У грудні 2008 року був призваний до лав внутрішніх військ. Служив у підрозділі «Барс». Повернувшись, працював у будівельній бригаді, де його любили й поважали. Не було завдання, яке він не виконав би чесно.

Знову війна… і перше поранення

2014 рік. Україна знову опинилася в полум’ї. І тоді Олександр без вагань повернувся до війська. Служив у 28-й механізованій бригаді - у найгарячіших точках: Оленівка, Єлизаветівка, Мар’їнка, Щастя. Отримав кілька спеціальностей: сапер, санітар, стрілець. Одного разу, рятуючи побратима, закрив його собою під час розтяжки. Поранення - але не смерть. Живий, стійкий, незламний. Після лікування - знову на фронт.

Веселий, життєлюбний, справжній

Ті, хто знав Олександра, пам’ятають його усміхненим. Він вмів радіти дрібницям, вірив у краще, мріяв про мирну, сильну Україну. Після демобілізації знову працював - у школі, серед дітей, яких любив.

Але 2022-й… знову фронт. Доброволець. Спочатку ТРО, потім - 25-та десантно-штурмова. Учасник звільнення Харківщини. Завжди на передовій. Завжди з побратимами.

“Тримайтеся! Я - тут”

З рідними завжди на зв’язку. Навіть коротке «+» від нього означало цілий всесвіт - «Я живий, тримаюся, люблю вас». У відповідь - запитання: «Чим допомогти?» А він завжди казав: «Нам потрібна моральна підтримка. Ми хочемо повернутися в Україну, яка пам’ятає своїх героїв, говорить українською, цінує своє. Не забувайте нас. Живіть із гідністю».

Загинув як герой

18 травня 2022 року. Олександр віддав своє життя, прикриваючи відхід бойових побратимів. Таких моментів не описати словами - це більше, ніж героїзм. Це жертовність, яка пробуджує націю.

Похований у смт Кушугум Запорізької області. Його чекали батьки. Його чекає вся Україна - у серцях, у спогадах, у нашій боротьбі.

Олександр Олександрович АЛФЬОРОВ

Посмертно нагороджений медаллю “Захиснику Вітчизни”.

Олександр Алфьоров - це не просто ім’я. Це символ. Справжній Син України. Світло, яке не згасне.

Вічна пам’ять, доземний уклін, нескінченна вдячність.
Герої не вмирають. Вони живуть у пам´яті кожного.

Запорізькі