Гості з великого екрана – як у запоріжців прямо вдома знімали кіно

11 липня 2025 р. 17:09

11 липня 2025 р. 17:09

В історії відомого запорізького будинку є артистичний епізод

Не раз і не два в Запоріжжі знімали кіно. Наше місто можна побачити у фільмах «Канікули Кроша», «Єдина», «До Чорного моря», «Люди і звірі»… Про «Весну на Зарічній вулиці» годі й говорити – її давно вже зробили екранним символом Запоріжжя.

Кіно в обласному центрі знімали на заводах, на пляжах, на греблі Дніпрогесу, на Хортиці, на проспекті й на вулицях. Але щоб у квартирі… Однак і таке було!

Утім, перш ніж запоріжець Володимир Шпак розповість цю епічну історію з квартирою, у якій він мешкав, викладаємо два цікаві нюанси.

По-перше, автором сценарію фільму «За одне-єдине життя» (а йтиметься сьогодні саме про цю стрічку (в оригіналі - «В одну-единственную жизнь») став Альберт Путінцев – людина не чужа для запоріжців. Свого часу він був редактором газети «Комсомолець Запоріжжя», очолював обласний комітет з радіомовлення і телебачення. Згодом пішов на підвищення в Київ, де врешті став директором кіностудії імені Довженка.

Альберта Путінцева запоріжці запам'ятали як доброзичливу, творчу людину

Альберт Путінцев до свого підвищення – ще із запорізькими колегами

По-друге, в епізоді цієї картини знявся актор театру імені Магара (тоді імені Щорса) Владилен Попудренко.

Той самий епізод з фільму «За одне-єдине життя». Владилен Попудренко в ролі кавказця

А тепер – найцікавіше: як у запорізькій квартирі знімали кіно. Розказує очевидець Володимир Шпак.

- Почати треба з особи мого дідуся Георгія Даниловича Шпака. Не одне десятиліття він трудився в металургії, був одним з тих, хто 21 вересня 1935 року провів першу в історії «Запоріжсталі» мартенівську плавку (на той час був заступником начальника мартенівського цеху/начальником розливки сталі). А завершив трудовий шлях головним інженером управління капітального будівництва «Запоріжсталі».

Георгій Шпак – легенда «Запоріжсталі»

Квартира, куди ми колись в'їхали, була комунальною у відомому в Запоріжжі будинку. Унаслідок обміну мешканців розселили.

Відтак у цій квартирі ми й жили з дідусем, у ній він і помер.

Цей будинок на головному проспекті Запоріжжя відомий найвищою у місті баштою

- А як про вашу квартиру дізналися кіношники?

- Це був 1985 рік. До міста прибула знімальна група фільму «За одне-єдине життя» (Одеська кіностудія). Поїхали на «Запоріжсталь», повідомили, що знімають фільм про металургійний завод, потрібні локації.

На комбінаті порадилися, а оскільки мого дідуся добре знали, то хтось із старих працівників рекомендував нашу квартиру. Щоправда, дідуся на той час уже не було в живих.

Приїхав режисер [Ігор Апасян] з оператором [Леонідом Бурлакою], подивилися, їх усе влаштувало.

- Кого з акторів знімали у вашій квартирі?

- Миколу Оляліна (він у фільмі зіграв головну роль), Ернста Романова, Євгенію Добровольську, В’ячеслава Баранова.

- Ви з ними спілкувалися?

- Так, спілкувався безпосередньо.

- І які враження?

- Чудові. Усі актори, окрім Романова, були відкритими і прекрасними людьми. Олялін багато жартував, з ним було дуже весело.

- Несподівано – своїм ролям він додавав серйозності.

- А в житті веселун, пречудова людина. Романов поводився гордовито, однак Олялін його постійно підколював і спускав з небес на землю.

Народний артист УРСР Микола Олялін виявився привітним…

… на відміну від заслуженого артиста РСФСР Ернста Романова

Баранов і Добровольська приїхали ще молодими. У фільми їм дісталися ролі закоханих, а в житті вони були чоловіком і дружиною.

Євгенія Добровольська у фільмі «За одне-єдине життя» (дві попередні світлини і наступна – також кадри з цієї стрічки)

В’ ячеслав Баранов у квартирі родини Шпак

Баранов на той час зіграв у «Тимурі і його команді» шибеника Мишка Квакіна, тож я його відразу впізнав.

Я, до речі, після тих зйомок довго не міг дивитися кіно.

- Чому?

- Бо побачив, як воно робиться. Виявляється, під час діалогу актори насправді не сидять один навпроти одного. Вони сідають навпроти режисера і говорять свої репліки йому. Один, потім інший. А вже опісля все це поєднується.

Знімають по кілька дублів, перед кожною зйомкою – довгі бесіди режисера з актором.

Тож ця кухня, яку я побачив на власні очі, потім заважала сприймати кіно.

- А хіба на час зйомок не попросили «сторонніх (тобто господарів квартири) покинути приміщення»?

- Ні, дозволяли бути присутніми протягом усього процесу. Але ми не заважали, звісно. Я стояв коло оператора, режисера. Було мені тоді 17 років.

Знімали протягом однієї ночі. Ми знаходилися вдома, спостерігали. Не спали. Та тоді увесь під’їзд не спав через ці зйомки.

- Усім так цікаво було?

- У дворі стояли дві машини. Одна з них - з генератором, кабелі тягнули через балкон. Адже мережі не витримали би потужності всієї апаратури. Тож уявляєте, яке гудіння стояло за вікном.

Знімали і в під’їзді. У фільмі є сцена, де персонаж Миколи Оляліна разом з міліціонером підіймається сходами.

Потім вони зайшли начебто кожен до себе додому: головний герой (Олялін) – у наші двері, міліціонер – у сусідські.

- Це правда, що дім будували полонені німці?

- Правда. Бетон такий, що неможливо пробити. Точніше, не бетон, а шлакоблок.

Ми, коли ремонт робили, три побідитові(!) зубила зламали.

- Там і фонтан у дворі є.

- Коли ми переїхали (я тоді вчився у другому класі), то він багато років не діяв. За мера Олександра Поляка цей фонтан відновили. Рік чи два пропрацював, потім знову згаснув.

А будинок за Поляка підсвітили.

Один з найкрасивіших будинків Запоріжжя відомий своєю баштою, фонтаном у дворі і, виявляється, кінозйомками

У всій красі

- Ви й зараз живете у цій квартирі?

- Ні, тепер там мешкають інші люди.

- А в кіно побачили свою квартиру?

- Так, цікаво було подивитися, що вони там назнімали.

Режисер Ігор Апасян приїжджав до Запоріжжя уже з прем’єрою. Він виступав перед показом у будинку культури ДЕЗу (це на проспекті Соборному біля вулиці Миру). До слова, стрічка «За одне-єдине життя» демонструвалася не в кінотеатрах, а по клубах, палацах культури. А сам режисер тоді на прем’єрі дуже нарікав, що картину страшенно порізали. Адже він знімав з розрахунку на дві серії, а редактори залишили з двох годин лише одну, багато відзнятих сцен не увійшло у фільм.

Одна з таких сцен, яка не потрапила у стрічку – та, де актори всі разом грали в карти, її знімали досить довго.

Лишилося багато світлин з подібними епізодами. От тільки зараз їх немає в мене під рукою.

- А хто фотографував? Певно, хтось із знімальної групи?

- Ні, фотографії я робив. Захоплювався цією справою з другом. Його дідусь працював фотографом, навчав нас.

Був у мене «Зеніт» хороший, знімки я сам друкував.

Є фотографія, де зафіксовано, як після нічної зйомки ще знімали сніданок головних героїв. А потім Олялін посадив Романова на підлогу і гукнув мені: «Вовка, біжи скоріше сюди, фотографуй, поки ми сидимо!». На жаль, цей сніданок не увійшов в остаточний варіант.

Кадри з фільму «За одне-єдине життя», зняті в квартирі родини Шпак

- А загалом як вам фільм, сподобався?

- Така собі радянська пропаганда. [ Типове виробниче кіно, де головний герой терзається реконструкцією заводу і подекуди – особистим життям. – Авт. ]. Ми посміялися: знімали красиво, а монтували… Ось момент, де Микола Олялін запрошує Аду Роговцеву до своєї машини. Він стоїть біля проспекту, на п’ ятачку перед нинішнім McDonald ' s .

А Роговцева наче йде до нього, а насправді – навпаки, від нього. Адже вона прямує не до проспекту, а від проспекту через квітковий ринок, що був тоді на місці McDonald's.

А потім вони поїхали чудернацьким маршрутом: Набережна, універмаг, потім концертний зал, далі через тодішню площу 12 Квітня, повз магазин «Одяг» (навпроти колишнього кінотеатру «Ровесник»). Ми навіть кепкували: літає, а не їздить.

Краєвиди Запоріжжя 40-річної давнини, які герої фільму бачать з вікна автомобіля, можна переглянути нижче:

Шкода, що немає перед очима моїх фотографій зі зйомок. Якби поглянув на них, то щось би ще пригадав.

Виробничий процес знімали на «Запоріжсталі».

За пів століття по тому, як Георгій Шпак у мартенівському цеху здійснив першу плавку, у цьому ж цеху проводили зйомки фільму

Фінальні титри кінофільму «За одне-єдине життя»

Фото: архів Володимира Шпака, архів комбінату «Запоріжсталь», youtube . com , shukach . com

Нещодавно ми порадили топ сімейних фільмів на вихідні .

Запорізькі