Ігор НІКОЛАЄВ на псевдо «Гарі»: навіки 28. Він хотів, щоб ми жили і були щасливі

03 вересня 2025 р. 11:56

03 вересня 2025 р. 11:56

Важкий, нестерпно болючий день назавжди закарбувався в пам’яті воздвижівців: понад два роки тому - 29 квітня 2023 року - вони втратили свого земляка, захисника, справжнього Героя - Ігоря Ніколаєва. Йому було лише 28. Таке молоде життя, повне сили, надій, планів, любові до рідних та рідної землі, обірвалося в жорстокій війні, яка щодня забирає кращих.

І гор загинув поблизу смт Білогорівка на Луганщині, виконуючи бойове завдання в складі десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Його позивний - «Гарі». Залишивши мирну працю, звичне сільське життя, родину та малу дитину, він без вагань пішов туди, де найважче, - захищати Батьківщину й кожного з нас.

Для сільської громади ця втрата - це не просто ще одне ім’я в скорботному списку. Це - біль, що стосується кожного. Бо Ігор був одним із нас. Сельчани знали його усміхненим, щирим, добрим, завжди готовим підставити плече. Він ходив тими ж вулицями, працював на тих же полях, радів тим самим речам. І тепер у кожному куточку Воздвижівки - його присутність. І водночас - його відсутність, яка болить до сліз.

Син землі гуляйпільської

І гор народився у 1995 році та виріс у мальовничому селі Воздвижівка, де ще змалку пізнав, що таке праця, чесність і гідність. Після школи працював механізатором у ТДВ «Агронива» - звичайна, тиха людина, яка жила справжнім, не гучними словами, а добрими справами. У роботі був сумлінним і надійним, у спілкуванні - щирим і людяним. Його поважали колеги, сусіди, односельці. Він був із тих, на кого можна покластися у будь-яку хвилину.

Ігор був не просто громадянином - він був Людиною з великої літери. Чесний, порядний, відданий своїй родині й Батьківщині. Його очі світилися добром, а в серці завжди жила любов - до рідної землі, до життя, до тих, кого він оберігав.

Люблячий батько, чоловік, син

І гор був не лише добрим працівником та спортсменом, а насамперед – люблячим батьком і чоловіком. Його маленька дитина ще не встигла пізнати повною мірою батьківської турботи, а вже змушена жити з втратою, яка болить всім серцем. Його дружина - жінка, яка втратила опору, коханого та найближчу людину.

Для матері Ігор був світлом у житті, гордістю та надією. Він був таким сином, про якого мріє кожна мама - уважним, турботливим, вдячним за кожну хвилину життя, яку вона йому подарувала. Був, був…

«Гарі» - воїн, що не зламався

З початком повномасштабної війни Ігор не стояв осторонь. Як і тисячі кращих синів України, він узяв до рук зброю, аби захистити свою землю, родину, майбутнє. Його позивний – «Гарі». І цей вогонь у його серці ніколи не згасав: він палав любов’ю до Батьківщини, вірністю бойовим побратимам, рішучістю стояти до кінця.

Ігор служив у десантно-штурмових військах – еліті Збройних Сил України. Це була служба, яка вимагала витривалості, хоробрості, сили духу. І все це в ньому було.

Назавжди в строю

І гор Ніколаєв загинув героєм, захищаючи кожного з нас. Він хотів, щоб ми жили і були щасливі. Його життя обірвалося на чужій землі, але його душа залишилась з нами – у кожному полі, вітрі, ранковій росі на батьківському подвір’ї. Земляки ніколи не забудуть його посмішку, тиху силу й мужність.

Спільний біль - спільна пам’ять

В оздвижівська громада щиро співчуває родині загиблого та низько схиляє голови перед Воїном, дякує за його подвиг і молиться за його душу.

Вічна пам’ять Герою.
Вічна шана Захиснику.
Герої не вмирають - вони живуть у наших серцях.

Запорізькі