«На щиті…»: під Гуляйполем загинув Юрій ТИМОФІЙЧУК з Франківська – снайпер із серцем воїна

20 жовтня 2025 р. 08:25

20 жовтня 2025 р. 08:25

10 вересня 2025 року, в бою поблизу села Ольгівське, що на Гуляйпільщині, загинув Юрій Тимофійчук - мешканець Івано-Франківська, снайпер 78-го батальйону 102-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Йому було 53 роки.

П озивний Юрія - «Махно». До речі, цей позивний йому дали побратими ще до того, як він почав обороняти славну малу батьківщину батька Махна – Гуляйпільський край. Вірний побратим, мудрий порадник, сильний і добрий. Людина, яка вміла бути світлом навіть у найтемніші часи.

«Ти завжди будеш у моєму серці»

П ершою про загибель повідомила дружина загиблого воїна - Олена Тимофійчук.

«Кохання всього мого життя, моє серце, мій розум, моя сила і мої плечі, мій найкращий друг, моя опора, моя любов Юрій Тимофійчук загинув як Герой України... Скоро Ти повернешся додому назавжди... На щиті… Ти завжди будеш в моєму серці. Світла і вічна памʼять, коханий мій Юрчику», - писала вона в соцмережах.

«Харизматичний, талановитий, добрий»

Ю рій Тимофійчук народився 7 березня 1972 року в селі Німшин Галицької громади. Навчався у школі №18 в Івано-Франківську, згодом - в Івано-Франківському університеті нафти і газу. Життя його було повне знань, тепла, гумору та доброти.

«Був надзвичайно ерудованим, вихованим, з неймовірним почуттям гумору. Талановитий у всьому. Харизматичний, стильний і дуже добрий», - згадує дружина.

Попри те, що Юрій ніколи не мав стосунку до війська, з перших днів повномасштабної війни став до лав Збройних Сил України. Служив снайпером, мав звання молодшого сержанта.

«Це треба зробити нам - не дітям»

В ін пішов добровольцем, без вагань. Відчував відповідальність за майбутнє. За свою землю. За сім’ю.

«Казав: «Треба це комусь робити. Я не хочу, щоб наші діти йшли на війну. Це треба зробити нам», - ділиться Олена.

У бою Юрій не просто виконував накази - він навчав, прикривав, підтримував і надихав. Він був опорою для побратимів - і моральною, і військовою.

Побратими про «Махна»

Т еплі слова згадки про Юрія Тимофійчука залишають його товариші по зброї. Для багатьох він став не просто бойовим побратимом, а справжнім братом по духу.

«Мав лише позитивні емоції від знайомства з тобою ще задовго до війни. Мав за честь бути разом в строю. Юрій Тимофійчук повертається додому. Назавжди... На щиті...», - написав Мирон Дмитрик.

«Юра - це наш незламний воїн. Захищаючи Україну, свою родину, він став прикладом для всіх. З перших днів війни, не зважаючи ні на що, він ішов вперед - за мир, за спокій. Він був найкращим - позитивним, ерудованим, талановитим у всьому, нескінченно добрим. Серце його зупинилося на землі славнозвісного Гуляйполя. Не передати словами цей біль... Вибач, що не вберегли», - написав побратим Степан Ковалів.

«Ми були ідеальною сім’єю»

З а плечима Юрія - десятки бойових виходів, а в серці - любов до родини, яку він беріг понад усе.

«У нас була ідеальна сім’я - ми всі, як одне ціле. Він був відповідальним, розумним, мав відповіді на всі питання. Завжди тримав інших, вів за собою. Він був кращим», - каже Олена Тимофійчук.

У Юрія залишилися двоє синів, для яких він назавжди залишиться взірцем мужності, патріотизму, гідності й добра.

Герой - вічно серед нас

Ю рія Тимофійчука поховали на Алеї Героїв у селі Чукалівка. Він повернувся додому - на щиті, з честю, з любов’ю. З ним - наша пам’ять. З нами - його дух.

Вся вдячна Гуляйпільщина схиляє голови перед дружиною, синами і всією родиною. Вічна пам’ять, «Махно». Світла пам’ять Юрію Тимофійчуку - Герою з великим серцем. Оберігай нас, дорогенький, у Небесному війську.

Запорізькі