«Було чисто й людно, а сьогодні — уламки»: що розповідають очевидці нічного удару по Запоріжжю (фото, відео)

21 листопада 2025 р. 11:45

21 листопада 2025 р. 11:45

Містяни діляться пережитим після російського удару ФАБом по Шевченківському району

Нічний обстріл Запоріжжя 20 листопада, коли російська авіабомба влучила у Шевченківський район міста, забрав життя п’ятьох людей та поранив щонайменше десятьох запоріжців.

Як ми писали раніше , внаслідок атаки пошкоджено багатоповерхівки, зруйновано торговельні ряди й магазини, десятки домівок вибиті вже не вперше. Цю інформацію раніше підтверджували у Запорізькій ОВА та ДСНС.

«У Запоріжжі горе постійно межує з життям. Люди стоять біля зруйнованої зупинки й чекають маршрутку. Життя впертіше — воно виборює собі простір там, де вчора лунав вибух», — зазначила Харченко.

Мешканці Запоріжжя, які пережили нічну атаку, досі оговтуються від шоку. Про пережите запоріжцями розповіли на сайті "Суспільне Запоріжжя".

Тетяна, місцева жителька, не стримує емоцій: «Вчора тут було чисто, красиво, місто жило, а сьогодні — розруха. Було дуже гучно. Страшно за дітей, але треба триматися й жити далі», — каже жінка.

Продавчиня Наталя, чий кіоск зруйнувала авіабомба, розбирає вцілілі речі:

«Цей кіоск 18 років працював. Усе всередині побите, товар пошкоджений, холодильники пробиті… Тепер тільки консервуємо все, що залишилося», — говорить вона.

У квартирі літньої Марії вибило вікна і покрутило двері. Жінка досі не може оговтатися:

«Я відкрила двері — і нічого не могла збагнути. Серце хворе, я шокована. Все навколо засипане склом», — розповідає Марія.

Віктор із родиною був удома, коли сталася атака: «Ми навіть не встигли зрозуміти, що був “приліт”. Знесло вікна й двері з балкона. Вже прибрали більшу частину, але досі не віримо, що вижили».

Ірина Басалигіна стала свідком загибелі людей буквально за кілька метрів: «При мені загинули два хлопці. Один одразу, другий кричав: “Нога, нога!” Йому надавали допомогу, але він помер. Це був жах…»

Лідія Ківа, яка була вдома з онукою, каже, що врятувалися дивом: «Я не за себе хвилююся — за дитину. У кімнаті винесло вікно, стіна частково впала, папуги попадали. Але ми живі — і слава Богу».

Антоніна пережила вже другий удар по її будинку: «Було дуже страшно. Скло летіло на мене, а я навіть не поранена. У мене онук на фронті. Навіть думки виїжджати немає. Тримаємося, вистоїмо».

Один із чоловіків, що працює тут понад десятиліття, описує масштаби збитків: «Бокс залишився, а холодильників уже нема. Товар розбитий. Всі постраждали — я 14 років тут, усіх знаю. Люди зараз просто викидають те, що не врятувати».

На питання, чи були тут люди під час удару, співрозмовники відповідають: «Нікого не було, це сталося близько 11 ночі. Магазини вже були зачинені».

Підприємці кажуть, що знають багатьох постраждалих: «На зупинці загинуло п’ятеро — ми знали деяких із них. Це велика біда…»

Попри розгром, вони продовжують прибирати й планують відновлюватися: «Що робити? Треба якось підніматися. Потрібен час — і будемо ставати на ноги».

Запоріжжя продовжує ліквідовувати наслідки атаки. Комунальні служби, рятувальники й волонтери працюють безперервно. Місто знову пережило важку ніч — і вкотре довело, що навіть під обстрілами здатне триматися разом.

Раніше ми повідомляли про те, як Метінвест Політехніка готує нове покоління професіоналів

Запорізькі