У Новоіванівці поліг воїн 5-ї штурмової бригади з Прикарпаття Микола ГОЯНЮК

22 грудня 2025 р. 09:16

22 грудня 2025 р. 09:16

12 вересня 2025 року чорним болем увійшло у серце Нижньовербізької громади. У важких боях на запорізькому напрямку, поблизу населеного пункту Новоіванівка Пологівського району , загинув Микола Михайлович Гоянюк , житель села Спас, воїн 5-ї окремої штурмової бригади . Йому було лише 45 років.

С умна звістка сколихнула всю громаду. Ще не так давно Микола розмовляв із побратимами, ділився спогадами про дім, а нині його вже немає серед живих. Його життя обірвалося на лінії вогню - там, де кожен крок, кожен подих може стати останнім. Але саме там народжується справжній героїзм.

Дитинство і рідний дім

М икола народився у 1980 році в мальовничому прикарпатському селі Спас . Тут минули його дитячі роки, тут він пізнав працю, добро і любов до землі. Люди згадують його як спокійну, щиру людину з добрим серцем, готовим допомогти кожному.
Він любив свою родину, цінував друзів і поважав працю. Його життя було простим, але сповненим гідності - тієї, що не потребує гучних слів.

Коли країна покликала - він не залишився осторонь

К оли ворог прийшов на українську землю, Микола, не роздумуючи, став до лав захисників. Він проходив військову службу у військовій частині А4010 на посаді гранатометника . У складі 5-ї окремої штурмової бригади мужньо боровся за кожен метр рідної землі.
Побратими говорять, що Микола був надійним, спокійним і врівноваженим - тим, кому можна довірити спину у найтяжчій ситуації. Він не боявся небезпеки й завжди ішов першим туди, де було найважче.

Останній бій на запорізькій землі

12 вересня 2025 року, виконуючи бойове завдання з виявлення та знищення сил противника, підрозділ, у якому служив Микола, потрапив під інтенсивний обстріл. Серед вибухів, пилу й диму він до останнього прикривав побратимів, не відступив ні на крок.
Його серце зупинилося на полі бою - там, де відвага і біль переплітаються у вічність. Микола загинув як справжній воїн, до кінця залишаючись вірним присязі та Україні.

Сльози, біль і вдячність громади

З вістка про загибель Героя глибоко вразила всю Нижньовербізьку громаду. Люди не можуть стримати сліз, згадуючи Миколу - доброго сусіда, працьовитого чоловіка, щирого друга.
Його чекали вдома, сподівалися на швидке повернення, але замість дзвінка від нього - прийшла страшна новина.

С ело Спас зустрічало свого сина на колінах.

Вічна пам’ять Герою

М икола Гоянюк віддав найдорожче - своє життя - за Україну, за мир, за майбутнє своїх дітей і всіх нас.
Його ім’я назавжди залишиться в історії громади, у серцях рідних та побратимів. Він жив і загинув з вірою у перемогу, з любов’ю до своєї землі.

Герої, на жаль, вмирають. Але в они залишаються поруч - у нашій пам’яті, у нашій свободі, у кожному мирному ранку, який вибороли їхні серця.

Вічна пам'ять та слава воїну Миколі Михайловичу Гоянюку.

Запорізькі