«Ніхто нас не буде боронити, якщо ми самі цього не зробимо…»

20 січня 2026 р. 10:24

20 січня 2026 р. 10:24

Ці слова для капітана Василя ОСТАП’ЮКА - не гасло і не красива фраза. Це висновок, до якого він прийшов на війні, де кожне рішення має ціну, а кожна помилка може коштувати життя.

Шлях із Прикарпаття на війну

В асиль Остап’юк, відомий побратимам під позивним «Хорт», родом із села Чорний Потік, що на Івано-Франківщині. Саме звідти почався його шлях, який привів до штабу одного з батальйонів 102-ї бригади, де він нині обіймає посаду начальника групи планування.

До лав 102-ї окремої бригади ТрО імені полковника Дмитра Вітовського «Хорт» долучився наприкінці червня 2022 року, одразу після проходження курсів підвищення кваліфікації. Відтоді його військова служба стала прикладом послідовного зростання - від безпосереднього командування людьми до роботи, де відповідальність вимірюється не кількістю підлеглих, а масштабом наслідків.

Від взводу до штабу

З а час служби він командував стрілецьким взводом і ротою, працював оперативним черговим, очолював командний пункт штабу. Згодом його досвід і системне мислення привели на посаду начальника групи планування.

Це робота, яка рідко потрапляє в об’єктиви камер, але без якої неможливі жодні успішні дії на фронті. Планування бойових операцій, підготовка наказів і розпоряджень, постійне оновлення інформації про противника й власні підрозділи, термінові донесення до вищого штабу - все відбувається в режимі постійної напруги, де часу на помилки просто не існує.

Формула стійкості на полі бою

« Х орт» переконаний, що успіх у відбитті ворожих штурмів ніколи не є результатом зусиль однієї людини.

● Усі випадки успішної оборони базувалися не лише на лідерстві окремих командирів, а передусім на згуртованості особового складу, - пояснює він. - На впевненості, що підтримка буде. Що поранених евакуюють. Що вогнева допомога обов’язково прийде.

Саме ця взаємна довіра між солдатом і командиром, між підрозділами і штабом, стає фундаментом, на якому тримається оборона.

Війна, що постійно змінюється

Т а війна не стоїть на місці. Противник швидко адаптується, змінює тактику і нарощує технічні можливості.

● Стрімка зміна тактики ворога, масове застосування FPV-дронів на оптоволокні, удари КАБами, РСЗВ та артилерією, знищення логістики, постійна нестача особового складу й засобів БпЛА - усе це призвело до вкрай складної ситуації в смузі відповідальності бригади, - говорить офіцер.

У таких умовах штабна робота стає не менш небезпечною, ніж передова: від якості планування залежить, чи матимуть підрозділи шанс вистояти.

Без ілюзій щодо майбутнього

П огляд «Хорта» на майбутнє - тверезий і позбавлений самообману.

● Я не вірю, що війна закінчиться навіть після можливих мирних угод. Може бути певний перепочинок, але ворог ніколи не змириться з існуванням незалежної української держави, - каже він.

Саме тому для нього Збройні Сили України - це не абстрактне поняття, а головний і реальний чинник, який стримує навалу.

Відповідальність кожного

К апітан наголошує: сьогодні в армії є можливість обирати підрозділ і посаду, зважаючи на кваліфікацію, вік чи стан здоров’я. Війна не буває легкою, але уникати відповідальності - ще небезпечніше.

● Якщо жити з принципом «моя хата скраю», може настати момент, коли тебе змусять воювати за чужі інтереси. Якщо суспільство втомлене війною і не хоче підтримувати свою армію - у нього не залишиться вибору, окрім як годувати чужу.

Для «Хорта» ця війна - не лише про фронт і штабні карти. Вона про вибір, який кожен робить щодня: бути суб’єктом власної історії чи дозволити комусь іншому вирішувати твою долю.

Запорізькі