У Запоріжжі відкрили нову підземну школу на 1000 дітей з автономним живленням: як вона влаштована

22 січня 2026 р. 17:27

22 січня 2026 р. 17:27

На Правому березі Запоріжжя відкрили ще одну підземну школу на базі гімназії №87. Це вже 18-й безпечний заклад освіти в межах області та 10-й у місті. Загальна площа підземного простору складає 1424 квадратних метри. Навчальний заклад здатен вмістити до 1000 дітей з двох шкіл у дві зміни.

Що відомо про будівництво підземної школи та її технічні характеристики

Розпочали перші підготовчі роботи з будівництва школи під землею ще в травні 2025 року, а завершили об'єкт у грудні того ж року. Вартість будівництва склала понад 145,8 мільйона гривень. Школа створена з урахуванням сучасних стандартів безпеки: вона розташована на глибині близько 7 метрів, оснащена герметичними дверима, системами вентиляції, димовидалення, пожежної сигналізації та аварійного освітлення. Для надійного електропостачання передбачено два незалежні вводи від трансформаторних підстанцій та два дизель-генератори, один з яких потужністю 100 кВт забезпечує роботу опалення, вентиляції та каналізації навіть під час повного відключення.

«Вже в процесі було прийнято рішення поставити ще один дизель-генератор зважаючи на ситуацію. На всіх нових школах ми маємо два незалежних вводи від ТП та два дизель-генератори. Один генератор – для аварійного освітлення, інший, потужніший, дозволяє працювати вентиляції, опаленню, насосам каналізації. Фактично ми побудували третю лінію електропостачання. Це принципово, бо школа під землею», – додає представник замовника Олександр Сердюк.

Він розповів, що будівництво проходило за типовим проєктом, подібним до інших підземних шкіл у регіоні

"Ми викопали котлован глибиною приблизно 6,8-7 метрів, залили монолітну плиту товщиною 800 мм, звели стіни до 500-600 мм у деяких місцях, зробили гідроізоляцію та засипали ґрунтом шаром понад 2 метри. Складнощів особливих не було, хіба що на початку довелося переносити кабелі, а влітку хлопцям було важко працювати в котловані через спеку – там ні вітерця, ні тіні", – пояснив Сердюк

За його словами, споруда розрахована на захист від іонізуючого випромінювання, радіоактивного забруднення, повітряних ударних хвиль, уламків та від дії високих температур та продуктів горіння при пожежах.

"Це не просто укриття, а повноцінна школа з двома евакуаційними та одним аварійним виходами. Ми врахували всі необхідні безпекові моменти – пожежну сигналізацію, вентиляцію, систему керування евакуацією", – додав він.

Комфортні зони: від класів до лаунжів і спортивних куточків

Окрім 13 навчальних аудиторій з мультимедійним обладнанням – інтерактивними дошками та регульованими партами – тут є зона для уроків фізкультури, кабінет психолога (який може слугувати інклюзивним класом), медичний кабінет, буфет та лаунж-зона з пуфами, полицями для книжок і навіть тенісним столом.

Директорка гімназії №87 Світлана Лохманюк підкреслила, що простір продуманий для комфорту дітей.

"Розраховано на 500 дітей у дві зміни, але тут навчатимуться 200 учнів з нашої школи, а згодом приєднаються і з 29-ї. Раніше ми працювали в змішаному форматі – тиждень дистанційно, тиждень в укритті іншої школи, бо в нас свого укриття не було. Тепер кожного дня діти бачитимуть один одного, спілкуватимуться, товаришуватимуть", – каже директорка.

За словами директорки, батьки спершу ставилися до ідеї підземної школи з насторогою. Але коли побачили готовий простір, почали допомагати – збирали меблі, розставляли класи, радилися, як краще облаштувати зони відпочинку.

“Діти чекали відкриття всі канікули. Питали щодня: коли вже підемо? Бо для них це не лише про навчання. Це про живе спілкування, про очі одне одного, про нормальну шкільну атмосферу», – додає Лохманюк.

Замість дзвінків тут вирішили запустити приємну музику й голосове оголошення:”Шановні учні, починається урок. Час для навчання”.

“Можемо міняти мелодії щотижня, щоб не набридало", - каже директорка.

В адміністрації також наголошують, що школа відкрита для мешканців району як укриття під час тривог, а навесні діти зможуть займатися на сучасному стадіоні з покриттям для футболу та фізкультури.

Для дітей з особливими освітніми потребами встановлено ліфт, вбиральні з теплою водою та вказівники зі шрифтом Брайля.

Від експериментів до планів на флешмоби: що кажуть вчителі та учні

Для вчителів цей вихід з дистанційки теж виклик і радість водночас. Вчителька інформатики Світлана Іванівна зізнається: за кілька років онлайну вони бачили не дітей, а лише їх аватарки в екрані ноутбука.

"Останні чотири роки – спочатку карантин, потім війна, ми працювали дистанційно, бачили тільки аватарки дітей. Тепер радіємо живому спілкуванню: очне навчання ніщо не замінить, воно покращить і якість знань, і соціалізацію. Емоційно налаштовуємося на нову локацію, але за тиждень звикнемо. Школа – найкраще, що маємо зараз, хоч і під землею", - каже педагогиня.

Учні вже мають багато планів на позашкільне дозвілля та кажуть, що в лаунж-зоні планують організовувати флешмоби, збори активу школи, а після уроків – спілкування.

"Школа світла, тепла, цікава – таких раніше не було. До цього часу ми навчалися змішано: два тижні дистанційно, тиждень у сусідній школі. Тепер всі разом, спілкуємося не тільки в класі, а й у лаунж-зоні. Плануємо Telegram-канал, цікаві заходи – буде неймовірно!", - впевнена старшокласниця та президентка школи Аліна Остроконь.

Її однолітка з 11-Б класу Олена Лупанова додає, що  підземна школа не схожа на звичну, але відчуття «справжньої школи» повертається.

"В перший день був відкритий урок хімії з експериментами – робили сніг з полімерів. Уроки по 35 хвилин, але матеріал засвоюється краще через контакт з учителем. Атмосфера як у рідній школі, подобаються голосові 'дзвінки' і музика на перервах, зони відпочинку з пуфами та телевізорами. Найголовніше – побачити друзів і вчителів".

Щодо харчування, у школі передбачено безоплатне кейтерингове меню для учнів 1-11 класів за рецептами шеф-кухаря Євгена Клопотенка. Страви доставляють у спеціальних контейнерах і підігрівають на місці – від сирників з соком до котлет і каш, які, за словами директорки, дітям подобаються.

Запорізькі