Світла пам’ять земляку-Герою: в бою за Україну загинув Володимир ЛИТВИНЕНКО

26 січня 2026 р. 11:39

26 січня 2026 р. 11:39

15 грудня 2025 року ми провели в останню земну путь нашого побратима - Сергія Лазаренка , з позивним «Тремпель» . Воїна, друга, брата по зброї. Людину, яка свідомо обрала шлях захисника і пройшла його до кінця. Сергій отримав смертельне поранення 6 грудня 2025 року в козацькому Гуляйполі . У день, коли Святий Миколай зазвичай приносить подарунки живим, він забрав Сергія до вічного життя Небесного воїнства .

Від шкільного класу - до передової

Щ е до повномасштабного вторгнення Сергій змінив цивільне життя вчителя-географа на військову службу. Підписав контракт, бо не міг інакше. Навесні 2023 року він став мінометником у взводі роти вогневої підтримки 5 окремої Київської штурмової бригади .

Він воював там, де було найгарячіше: в околицях Бахмута , захищав козацьке Іванівське , тримав рубіж по каналу Сіверський Донець - Донбас . Двічі був поранений. І двічі повертався.

Вогонь, з якого повертаються не всі

В осени 2024 року , під час евакуації з легендарної позиції «Комар» , автівка з бійцями потрапила під масований концентрований удар ворожої артилерії .
Зверху коригував вогонь ворожий дрон. Здавалося, що в тому вогняному пеклі не вижити нікому . Але вони вийшли всі . І продовжили виконувати бойові завдання.

Характер воїна

С ергій ніколи не відмовлявся від поставлених завдань.
Він був надзвичайно товариським, по-дитячому відкритим, світлим.
І водночас - мужнім у вирішальний момент.

Саме таким він був, коли врятував життя пораненому побратиму Володимиру Атаманчуку на позиції «Крук» .

Наприкінці жовтня Сергій вдруге отримав мінно-вибухову травму в районі населеного пункту Солодке . Але лікування не затягнулося.
Він поспішав назад - до своїх.

Новий фах - та стара відданість

Н ещодавно Сергій став оператором безпілотних систем новоствореного батальйону БпЛА 5 ОШБр .
До цього - мінометник, а потім - дронар.
Змінювався фах, але не змінювалася відданість службі .

Білий сніг прощання

С ергій родом із прифронтового села Мезенівка Краснопільського району на Сумщині . Любив географію. Знав землю - і захищав її.

Учора, коли ми проводжали Сергія, почав падати сніг .
Його батько, Володимир , згадав: « 26 листопада 1997 року, в день народження Сергія, теж падав густий сніг».

Українська погода проводжала воїна шляхетним білим кольором .

Вічність оборонців

Я точно знаю: померлі за Батьківщину - живуть вічно . Тепер Сергій у небесному строю - поруч із воїнами-русичами, козаками, вояками Армії УНР, з усіма оборонцями нашого тисячолітнього протистояння з Відвічним Ворогом .

Він там, де вже є: «Марс», «Джоконда», «Майор», «Повар», «Батон», «Анатоліч», «Фріц», «Дзен», «МЕханік», «Ден», РВП - назавжди.

Ми не прощаємося

М и ні з ким із них не прощаємося . Ми обов’язково зустрінемось . А поки -
валіть чортів там, на небі, а ми не дамо їм спокою на землі .

Поховали військового на Алеї Слави Баранівського кладовища в Сумах.

P.S. Тепер, коли бачитиму плічку (вішак), а на Сумщині кажуть - тремпель,
я завжди згадуватиму худорлявого, усміхненого, енергійного й життєрадісного 28річного юнака, який здобув вічне життя в бою…

Юрій СИРОТЮК, побратим

Запорізькі