У Донецькій області ворожий дрон обірвав життя нашого земляка Віталія БОДНІ

05 лютого 2026 р. 11:41

05 лютого 2026 р. 11:41

Коли рік добігав кінця, а в оселях уже жевріли вогники надії на новий початок, Гуляйпільську громаду накрила тиша, сповнена болю. Свято, яке мало б нести тепло, радість і віру в краще, цього разу обернулося гіркою сльозою. Саме в ці дні надійшла трагічна звістка, що розірвала серця рідних, друзів і всіх, хто знав цю людину.

Ми втратили не просто воїна - ми втратили земляка, сусіда, доброго знайомого, людину, яка жила серед нас і для нас. Загинув Захисник України Віталій Володимирович Бодня , 1971 року народження. Його ім’я тепер навіки вписане в болісну, але величну історію нашої громади.

23 грудня 2025 року, під час виконання бойового завдання, Віталій віддав своє життя за Україну. Кулеметник мотопіхотного батальйону, разом із побратимами він потрапив під удар ворожого FPV-дрону поблизу населеного пункту Гришине Покровського району Донецької області. В одну мить обірвалося життя людини, яка ще вчора мріяла про дім, мир і повернення до рідної землі…

Людина світла і щира

В італій був доброю та порядною людиною - з тих, кого, здається, небеса забирають раніше за інших. Завжди щирий, чуйний, добродушний, енергійний і позитивний весельчак. Саме таким його запам’ятали побратими. У свої 54 роки він з посмішкою поспішав на допомогу, підтримував словом і ділом, і нині важко повірити, що його вже немає поруч…

Тепло рідного дому навіть під обстрілами

Щ е перебуваючи вдома, під постійними обстрілами в рідному Гуляйполі, Віталій намагався бути корисним усім - і знайомим, і просто землякам, а особливо військовим, які боронили наше місто. При нагоді пригощав їх домашніми стравами: пиріжками, борщем чи пловом, звареним на вогні. Він умів підтримати не лише справою, а й теплом душі.

Шлях до війська і служба з серцем

К оли ситуація в Гуляйполі почала погіршуватися, 14 вересня 2025 року Віталій став до лав Збройних Сил України. Уже у військовій частині він вирізнявся працьовитістю, завзятістю та відповідальністю. Навіть у час відпочинку знаходив роботу: то дров для буржуйки заготовить, то біля кухні допоможе. Пояснював просто: «Не можу довго сидіти без діла».

Герой без пафосу

П опри вік і проблеми зі здоров’ям, Віталій не відставав від молодших побратимів, а подекуди навіть перевершував їх. Це надихало його і допомагало забувати про біль. Він говорив: «Хлопці молоді захищають країну, а я чим від них відрізняюсь?». З таким девізом він гідно пройшов навчання і був морально готовий боронити свій дім і свою державу.

Мрії про мирне життя

Д о війни Віталій любив господарювати - з дорогою душею порався біля своїх кіз, яких у нього було майже з десяток. Навіть у лавах ЗСУ він хвилювався, як там його кізоньки, чи не дісталися до них ворожі дрони. У вільні хвилини цікавився новинами з рідного Гуляйполя, сумував за домом і містом, хоч і не показував цього. Мріяв повернутися, відбудувати оселю, знову завести господарство і жити в мирі та злагоді. Та ворожий дрон обірвав ці мрії…

Світла пам’ять

Н ехай Віталій Володимирович Бодня назавжди залишиться в нашій пам’яті Героєм, світлою і щирою Людиною, справжнім Захисником України.
Світла пам’ять. Вічний спокій і вічна шана Герою-земляку.

Запорізькі