«Краще сюди не повертайтеся»: у суді потерпіла розповіла про примусову депортацію з окупованої частини Запорізької області

18 лютого 2026 р. 12:33

18 лютого 2026 р. 12:33

Комунарський районний суд Запоріжжя допитує потерпілих у справі про незаконну депортацію трьох українок з тимчасово окупованої території Запорізької області. На засіданні 16 лютого за клопотанням потерпілої мешканки селища Чернігівка Бердянського району її показання заслухали в закритому режимі. Раніше, 12 січня,  свідчення суду надала інша потерпіла - 51-річна інспекторка податкової служби Мелітопольського району Олена Тіхтілова. Вона погодилася, аби її допит у суді відбувався у відкритому режимі, тобто у присутності журналістів.

Обвинуваченими у справі є четверо росіян - Олег Колтунов, Костянтин Разигрін, Олег Кокуш та Олег Ступішин. Вони, як каже слідство, обіймали керівні посади в незаконно створеному окупаційному органі  “ГУ МВС Росії по Запорізькій області” та “Управлінні міграційної служби” та координували й оформлювали примусову депортацію трьох цивільних українок: Олени Тіхтілової (Якимівка), Олени Ф. (Мелітополь) та Ірини М. (Чернігівка). Їх обвинувачують за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни, вчинене за попередньою змовою групою осіб), стаття передбачає позбавлення волі від 8 до 12 років. Суд розглядає справу заочно, оскільки всі четверо обвинувачених перебувають на окупованій території та оголошені в міжнародний розшук.

Від відмови працювати на окупантів до «підвалу» і депортації

Під час засідання Олена розповіла суду, що 24 лютого 2022 року зустріла вдома, у невеликому селищі Якимівка Мелітопольського району. Після окупації на початку березня вона вже не могла працювати, а з квітня представники новостворених структур під прапором РФ почали обходити двори та пропонувати роботу.

Жінка одразу вирішила, що не співпрацюватиме з окупаційною владою, і з міркувань безпеки переїхала на одну з баз відпочинку в Кирилівці. Певний час їй вдавалося переховуватися, але згодом з липня 2022 року на базі почали з’являтися представники силових структур.

Потерпіла розповіла в суді, що там з нею познайомився чоловік, який представився Олегом Гарбузовим. Пізніше, як з’ясувала сама потерпіла вже в документах та на окупаційних сайтах, під цим вигаданим прізвищем діяв начальник незаконного правоохоронного органу “ГУ МВС Росії по Запорізькій області” Олег Колтунов. Він неодноразово пропонував Тіхтіловій перейти працювати до місцевого “МВД”, пояснюючи, що їм бракує фахових фінансистів. Після відмови він запропонував роботу в Луганську. Коли жінка вдруге сказала “ні”, почалися обшуки.

“Вперше вони прийшли з обшуком 7 серпня 2023 року. Представилися Службою внутрішньої безпеки МВД Росії у Запорізькій області. Показали постанову, там щось було пов’язане з тероризмом. Пропонували написати, що я передавала Україні інформацію про їхні підрозділи. Потім мене вивезли до Мелітополя і 45 днів тримали “на підвалі” у складських приміщеннях. Рідні не знали, де я та що зі мною”, - згадує Олена під час своєї розповіді в суді.

Згодом за 5 тижнів її нібито мали відпустити. Як каже потерпіла, пізно ввечері її вивезли в багажнику автомобіля. Вона встигла пройти лише кілька метрів, як її зупинив патруль ДПС за порушення комендантської години та знову доправив до райвідділку.

“Там я провела день чи два. Потім був “суд”, оголосили арешт, і мене відправили до ІВС у Веселому. Спершу дали 30 діб. Потім знову забирали, знову затримали під час комендантської години. Так з 20 вересня 2023 року по 2 березня 2024 року на мене склали п’ять протоколів”, - розповіла жінка.

“Ви будете депортовані до Грузії. Нічого особистого”: як відбувалася незаконна депортація

У березні 2024 року її вивезли з ІВС Якимівки до Мелітополя. Як стверджувала потерпіла під час своїх пояснень в суді, саме там вона зустріла заступника начальника відділу імміграційного контролю по Запорізькій області Олега Кокуша. Він запропонував підписати заяву про «добровільну депортацію». Тіхтілова відмовилася. Вона пояснила суду, що боялася: якщо погодиться або спробує чинити спротив, її знову повернуть «на підвал», і тоді рідні вже точно не знатимуть, де її шукати.

Зрештою їй вручили повідомлення та рішення про депортацію з забороною в’їзду на територію Російської Федерації строком на 21 рік (у таких «рішеннях» окупаційна влада під «територією РФ» розуміє не лише міжнародно визнані кордони Росії, а й тимчасово окуповані території України, зокрема частину Запорізької області).

“Кокуш особисто зустрів мене, завів до будівлі на вулиці Чернишевського (мова йде про будівлю міграційної служби, - прим. ред). Сказав: “Ви будете депортовані до Грузії. Нічого особистого”. Я просила якось повідомити доньку, але мені відмовили. Зняли відбитки пальців, оформили документи і посадили в пасажирську “газель ”. У салоні було ще п’ятеро людей: дві жінки та троє чоловіків”, - розповіла вона суду.

Разом з нею депортували підприємицю з Мелітополя Олену Ф. Після того як вона відмовилася реєструватися, як власниця бізнесу за російським законодавством, у неї забрали документи, і жінка нікуди не змогла самостійно виїхати. Як стверджує потерпіла, за кермом автомобіля особисто був обвинувачений Олег Кокуш, а також кілька людей зі зброєю. Маршрут пролягав через Маріуполь, Новоазовськ, Ростовську область, Владикавказ і Мінеральні Води. На пункті пропуску “Верхній Ларс” у Північній Осетії їх висадили о 4-й ранку 3 березня. До сьомої тримали на прикордонній території.

“Коли ми були на кордоні, то Кокуш підійшов і сказав: “Краще вам виїхати та не повертатися, бо куля в лоб”. Потім нас провели через шлагбаум, посадили в іншу машину й наказали їхати до грузинського боку. Паспорт віддали вже на кордоні”, - сказала Тіхтілова.

Документи підписували керівники «міграційного управління»

Під час допиту на судовому засіданні 12 січня потерпіла підтвердила, що рішення про її депортацію затверджував Костянтин Разигрін - начальник “управління з питань міграції”. Документ також підписував той самий Олег Колтунов - керівник усього незаконного “ГУ МВС Росії по Запорізькій області”. Сам Кокуш складав “повідомлення про заборону в’їзду на територію РФ” строком на 21 рік.

Захисники обвинувачених від центру безоплатної правової допомоги уточнили, чи потерпіла особисто знала кожного з фігурантів і чи може їх упізнати. Зокрема, адвокатка обвинуваченого Олега Колтунова запитала, чи зустрічалася вона з ним і чи погрожував він їй на що потерпіла підтвердила, що бачила його в Кирилівці на базі відпочинку кілька разів, а з прямих погроз згадала лише фразу: «Все равно, ти звідси виїдеш», коли зустрілася з обвинуваченим вже біля будівлі суду.  Захисниця Разигріна також уточнила, чи чула вона це прізвище до отримання документів і чи може впізнати його: потерпіла відповіла, що особисто з Разигріним та Ступішиним не спілкувалася, не знає, як вони виглядають й бачила їх прізвища та підпис лише в документах про депортацію.

Прокуратура наголошує на тому, що у цій справі йдеться про воєнний злочин - незаконну депортацію захищеної цивільної особи з окупованої території. Стаття 49 Женевської конвенції (IV) про захист цивільного населення під час війни, прямо забороняє будь-яку примусову депортацію захищених осіб з окупованої території. Слідство вважає, що фігуранти діяли узгоджено, використовуючи створений окупаційною адміністрацією «правоохоронний орган» як інструмент реалізації політики держави-агресора.

Обвинувальний акт надійшов до суду 30 червня 2025 року. Перед початком розгляду по суті, суд тричі здійснював виклики обвинувачених, зокрема через публікації в «Урядовому кур’єрі», щоб забезпечити їхнє право на явку. Фактично ж по суті справа слухається вже кілька місяців. За цей час суд дослідив письмові докази та допитав частину потерпілих.

“Попри заочний розгляд, це злочин, і він має отримати належну правову оцінку – цим ми займаємося в будь-якому випадку. Ми прекрасно розуміємо, що з території Росії виконати затримання [обвинувачених] неможливо. Однак на території третіх держав така особа може бути затримана та видана Україні в порядку, передбаченому договорами про міжнародну правову допомогу і національним законодавством”, -  зазначив прокурор Маневський.

Друга потерпіла 16 лютого давала свої свідчення суду в закритому режимі. Тепер у справі залишилося допитати третю потерпілу, яка поки знаходиться за межами міста та не може вийти на відеозв’язок, а також дослідити матеріали, що характеризують особу обвинувачених. Після цього суд зможе перейти до стадії судових дебатів та оголосити вирок.

Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту IWPR «Правосуддя наживо».

Запорізькі