У Запоріжжі покажуть прем'єру, де героїня говоритиме мовою тіла і даруватиме глядачам прикраси

20 лютого 2026 р. 21:34

20 лютого 2026 р. 21:34

21 і 22 лютого на Хортиці покажуть прем'єру танцювальної вистави

Завтра у Запоріжжі, у Домі актора, відбудеться прем'єра танцювальної моновистави "Дім там, де завод".

Виставу поставили молоді артисти Театру танця Дома актора Аліна Остапець і Дмитро Мітічкін. Аліна Остапець - режисерка-постановниця і виконавиця. Дмитро Мітічкін - хореограф-постановник і співавтор музичного супроводу. другий співавтор - Олег Лубенцов співавтор музичного супроводу.

Журналістка zprz.city побувала сьогодні на генеральній репетиції. Вистава вийшла незвичайною. Дійство нагадувало перфоманс, 50 хвилин пройшли на одному диханні. Змінювався ритм, музика. Героїня заворожувала танцем, рухами - мовою тіла, діями з довгими червоними полотнами. Плела з алюмінієвої проволоки і намистинок прикраси, які в кінці подарувала деяким глядачам. Такі символічні прикраси-сувеніри хенд-мейд, за словами Дмитра Мітічкіна, Аліна буде дарувати на кожній виставі випадковим глядачам.

Актори розповіли, що у спектаклі закладено багато сенсів і символів.

"Досвід. Це матеріал. Сировина. Те, з чого Вона складається. Щось залишається з Нею, а щось – ні. Не все стає частиною ідентичності – і в цьому є свобода.

У цій виставі Вона розкриває внутрішню структуру, що дозволяє Їй не розсипатися в мінливому світі.

Раціональність тут – не холод і не відстороненість. Це форма турботи. Спосіб зберігати ясність, обробляти емоції, залишатися в контакті з реальністю. Ця структура не фіксована.

Вона існує не для стабільності, а для змін. Вона рухається, адаптується, перебудовується разом з Нею. Саме в цьому процесі і з’являється баланс".

Аліна Остапець розповіла zprz.city :

- Ця танцювальна моновистава має багато символів, багато шарів, щоб кожен глядач побачив щось своє. Тут немає чіткої драматургії. Я розповідаю начебто свою історію, тут немає нічого вигаданого. Але впевнена, що у всіх будуть різні асоціації. Думаю, багато чого буде відгукуватися кожному з глядачів.

Якщо казати про назву "Дім там, де завод", то для мене вона має два шари сенсів. Сенс перший. Я сама родом з Донецька, в своєму житті багато переїжджала, нещодавно переїхала у Запоріжжя. І я відчуваю, що насправді тут я найближче до дому. Через те, що відчуття дому у мене трошки розгублене зараз у мене, я не сильно розумію, де конкретно відчуваю дім. Але цей індустріальний настрій, який я відчуваю тут, він мені відгукується, дяк щось таке рідне і близьке, незважаючи на те, що раніше я у Запоріжжі ніколи не була.

А другий шар сенсу - це завод, як моя внутрішня структура. Тобто, це те, як я росту, розвиваюся, як реагую на зовнішні обставини, на життя - те, на чому, в принципі, тримається моя особистість.

Щодо символів - у виставі глядачі побачать маленькі камінчики (серед яких є і намистинки. - Ред.). Це символ дитинства або досвіду, який я прошла. Тобто, кожен камінчик означає, який життєвий досвід або залишається в мені, або проходить повз, або залишає свій слід на мені, як я в цьому перебуваю.

Для мене по сенсах тут все логічне, все перетікає.

- Наскільки складно було вжитись у роль?

- Що важливо - це не роль, це я, моє життя. Кожен раз це просто процес взаємодії з якимось з моїх життєвих обставин. Не можу сказати, що я вживаюсь в роль. Просто кожен раз активізую конкретно свій фокус уваги на ці дії і цю тему. Я не хочу донести до глядача щось конкретне, а ділюся своїм. І хочу, щоб глядач це побачив і відчув щось своє. Всі ми перебуваємо у схожих обставинах.

- З якого моменту вашого життя починається вистава?

- З моменту народження і дотепер.

- Але ж ви не пам'ятаєте момент свого народження?

- Думаю, що це дитинство взагалі. Можливо, я не пам'ятаю моменту, але моє тіло, напевне, пам'ятає. І те, як рухаюсь, що відчуваю при русі - думаю, реакція тіла буде чесною, незважаючи на те, що я не пам'ятаю цього моменту.

- Скільки ви працюєте у Домі актора?

- З вересня 2025 року. Раніше я вчилася в Києві, в університеті, і створювала вистави, як незалежний митець. В червні я закінчила університет за специальностью "артист балету, хореограф, викладач сучасного танцю" і влітку переїхала у Запоріжжя. Це моя перше робоче місце і моя перша авторська вистава у цьому театрі.

- А чому ви обрали Запоріжжя?

- У нас в Україні всього два державних театри сучасного танцю  - в Києві і у Запоріжжі. І у Запоріжжі мені дуже сильно відгукується по серцю і по душі.

(Уточнимо, що Театр танцю відноситься до Запорізької муніципальної театральної платформи "Дім актора". - Ред.).

Дмитро Мітічкін розповів, що вчився хореографії разом з Аліною Остапець у Київському університеті культури і мистецтв, і разом з нею поступив служити у Дім актора в Запоріжжі і це також його перша постановка в цьому театрі. Він з міста Білгород-Дністровський Одеської області.

Про прем'єру Дмитро розказав:

- Вистава складається базово з трьох частин і розповідає про стани Аліни, її мислення, про те, як вона адаптується до певних обставин. Кожна частина підводить до наступної.

Ми готували виставу досить довго, близько чотирьох місяців - це з обговоренням ідеї, матеріалу. А сам постановочний процес почався місяць тому.

Саме мій задум, як хореографа-постановника - дослідити саму Аліну. Я розглядаю її, як досить унікальне тіло, яке хочеться розкрити максимально з різних сторін. Тобто, як воно живе, як воно думає. Тіло само по собі не може брехати. І ми разом досліджували цей фактор, що саме її демонструвати, що саме їй рухати в середині себе, як спілкуватися цим з глядачем. Тобто, вибудовувати цю мову тіла, щоб вона бачилась не стільки візуально, а відчувалась із середини. І на репетиціях я побачив, що це працює.

Не все легко далося. Дуже складно працювати з однією людиною, з філософією її руху. Все це треба вміти не те, що бачити, а відчувати. В силу свого невеликого досвіду це досить важко. Коли ти працюєш з людиною в парі - це дуже турбулентна історія. Бо можна побачити надто багато і з цим треба вміти працювати, знаходити в цьому баланс, мудрість, чуйність.

Ця година на сцені демонструє чотири місяці обговорень, все життя Аліни, 21 рік. Скоро буде 22 роки, 22 березня.

- Можна задати особисте питання - ви з Аліною пара?

- Ні. Ми творчий дует. Працюємо разом вже три роки в цьому напрямку. В постановці... Дуже багато у нас відбувалось - і особистих речей. Зараз ми визначились, що ми таки творчий дует.

- 21, 22 лютого о 17.00 - прем'єра танцювальної моновистави "Дім там, де завод" Театру танцю Дому актору. Тривалість - 50 хв.

У Домі актора (театр-лабораторія "Vie") за адресою: вул. Наукове містечко, 35. Зупинка "Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія" (автобуси і маршрутні таксі, які їдуть з лівого берега в Хортицький район).

У театрі є укриття.

Порада: візьміть з собою ліхтарики на дорогу назад, якщо ви не на машині. Біля театру є освітлення. А пряма дорога від театру до зупинки "Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія" не освітлена.

Театр знаходиться на чудовій локації на острові Хортиця, неподалік берегу Дніпра. Узбережжям можна помилуватись здалеку. Ходити по берегу зараз не дуже зручно - там мокрий пісок і земля, а води у річці стало більше.

Квитки на сайтах concert.ua та musin.zp.ua . Для військових, ветеранів та УБД вхід вільний (обов'язкове бронювання за номером (095)776-54-32 (Viber, Telegram, WhatsApp). Це також і телефон для довідок.

Час культурних заходів може змінюватись з об'єктивних причин. Будь ласка, ставтесь з розумінням і уточнюйте це, а також наявність квитків.

Ми писали, що у Запоріжжі показали незвичайні скульптури та ще багато класних творів сучасного мистецтва .

Фото автора

Запорізькі