Із цеху на передову: як запоріжець Олександр Карандаш став на захист неба України

03 березня 2026 р. 18:16

03 березня 2026 р. 18:16

Від холодної прокатки до перехоплення дронів: шлях Олександра Карандаша

Олександр Карандаш народився і виріс у Запоріжжі. Професійний шлях розпочав у Запорізькому металургійному ліцеї, де здобув фах машиніста крана металургійного виробництва. Після завершення навчання у 2016 році працевлаштувався кранівником в цех холодної прокатки Запоріжсталі і швидко став частиною великої виробничої родини.

Наприкінці 2018 року Олександра призвали на строкову службу, а згодом він підписав контракт із Збройними силами України.

Саме під час проходження служби він зустрів свою майбутню дружину Карину. Пізніше вони разом працювали у цеху холодної прокатки – обоє кранівниками. Сьогодні Карина виховує дітей і тримає домашній тил, поки чоловік захищає країну.

Повномасштабне вторгнення Олександр зустрів на бойовому чергуванні.

«З 23 на 24 лютого я заступив у добовий наряд. Під ранок ми потрапили під дуже жорсткий ракетний удар. Я бачив російські літаки, які після скидання ракет на нашу землю пролітали й відстежували свою роботу. Зателефонував своїй тоді ще вагітній дружині й сказав ховатися – бо почалася повномасштабна війна», – згадує він.

Перші емоції – шок і розгубленість – швидко змінилися чітким розумінням: треба діяти, щоб зберегти життя побратимів і виконати бойові завдання. А їх на шляху Олександра було чимало.

За роки служби Олександр пройшов шлях від кулеметника підрозділу охорони до оператора безпілотних систем і механіка взводу перехоплювачів БпЛА 164-ої радіотехнічної Слобідської бригади Повітряних сил ЗСУ.

Його бойова географія – Запорізький, Сумський, Дніпропетровський та Харківський напрямки.

«Бойовий досвід приходить не відразу, а з роками. Найважливіше що я для себе зрозумів: успіх будь-якої операції – це першочергово не збиті цілі, а чиїсь збережені життя», – говорить військовий.

Олександр має статус учасника бойових дій, нагороджений «Золотим хрестом» і нагрудним знаком «За зразкову службу». Та найбільшою своєю нагородою вважає люблячу родину – дружину Каріну, сина Максима та доньку Варвару.

Донька Варвара народилася у червні 2022 року. Тоді Олександр служив на Харківщині й, попри проблеми з пальним і величезні черги на заправках, завдяки підтримці побратимів зміг вчасно дістатися до пологового будинку.

Сьогодні Олександр знову на передовій, на Запорізькому напрямку. Каже відверто: війна перейшла у важку фазу, всі дуже втомилися, але тримаються. Підтримують Олександра і колеги з Запоріжсталі, що завжди на зв’язку. Ця єдність – фронту та тилу – допомагає зміцнювати країну в складні часи.

«Ми стоїмо заради дітей, близьких і всіх українців – теперішніх та майбутніх. Дуже важливо, щоб військових підтримували – це тримає бойовий дух».

Нещодавно екіпаж Олександра втратив автомобіль – машину знищив ворожий FPV-дрон. Всі вціліли, але підрозділ залишився без критично необхідного транспорту і відкрив збір на нову автівку.

Долучайтеся до збору і ви: 4874 1000 2518 8106.

Кожен, навіть невеликий донат, має значення!

Раніше ми розповідали про Вікторію Українську, яка до повномасштабного вторгнення працювала фахівцем з обліку даних у Метінвест Бізнес Сервісі. 2023-го вона приєдналася до лав Національної гвардії України.

Запорізькі