Життя триває: як запорізький ветеран повернувся до роботи і знайшов себе у спорті

12 березня 2026 р. 10:27

12 березня 2026 р. 10:27

Історія ветерана Максима Ярошенка — про силу, оптимізм і віру в життя після війни

Енергійний, позитивний, закоханий у свою роботу. Саме так колеги описують Максима Ярошенка — ветерана війни та працівника Запоріжсталі.

На підприємство Максим прийшов одразу після навчання — у 2017 році. Починав електромонтером і поступово опановував складну роботу з ремонту та налагодження електроніки вагових комплексів комбінату. Робити перші професійні кроки йому допомагав наставник — досвідчений фахівець інженер-електрик Станіслав Бугайченко. Тоді, у мирний час, Станіслав навчав Максима тонкощам професії, передавав знання та підтримував молодого колегу.

«Робота кропітка, потребує уважності та гарного зору. На підприємстві багато вагових систем, і всі вони повинні бути точними та надійними. Зараз, коли трапляються відключення, обладнання частіше виходить з ладу, тож роботи вистачає», - говорить Максим.

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Максим добровільно став на захист країни. Спочатку служив у територіальній обороні, а згодом — сапером у 703-му окремому оперативному полку підтримки.

«Коли був в теробороні подумав: сюди вони не дійдуть, то ж я пішов до них. Проходив навчання на сапера. Мене довго брати не хотіли, оскільки не було досвіду, але зрештою взяли. Потім нашу бригаду направили на рідний Запорозький напрямок, де я і проходив службу весь час» , — згадує Максим.

Максим служив на Запорізькому напрямку, займався розмінуванням. За службу він отримав п’ять нагород, серед яких — орден «За мужність».

У липні 2023 року під час контрнаступу на Запорізькому напрямку, виконуючи завдання з розмінування поблизу Роботиного, Максим підірвався на ворожій міні. Побратими оперативно евакуювали його до стабілізаційного пункту, а потім до шпиталю. Пів року лікарі боролися за порятунок ноги, але через складність поранення довелося ампутувати її вище. Восени 2023-го ветеран звернувся до центру «Сміливий крок», де йому встановили протез. Вже за місяць він знову почав ходити.

Після протезування та реабілітації Максим повернувся до активного життя — і до роботи на Запоріжсталі. Метінвест і Запоріжсталь фінансово допомогли Максиму під час відновлення після поранення. На підприємствах компанії діє програма повернення ветеранів до цивільного життя: медичне страхування, навчання та адаптація на робочому місці.

На комбінаті ветерана зустріли тепло й підтримали. Сьогодні Максим працює інженером-електроніком — ремонтує та налаштовує електроніку вагових комплексів підприємства: прошиває контролери, налаштовує програмне забезпечення, ремонтує датчики та блоки живлення.

І символічно, що нині він працює саме на місці свого наставника Станіслава Бугайченка. Колись той допомагав Максиму освоювати професію, а тепер, коли Станіслав боронить країну на фронті, Максим гідно продовжує його справу в цеху.

«На комбінаті мене добре зустріли, дуже добре — як у сім’ї. Спочатку опікали, але я дав усім зрозуміти, що цього не потребую, і моє поранення не робить мене особливим. Так, у мене зараз залізна нога, але ходжу добре. На заводі іноді навіть не знають, що я на протезі. Я вважаю, що навіть у такій ситуації, треба жити повноцінним життям. Нічого страшного не сталося» , — каже Максим.

Своєму оптимізму та енергійності Максим завдячує дружині й дітям. Поза роботою його надихають дві донечки — семирічна Лія та дворічна Ніколь.

«Діти найбільше підбадьорюють. З ними на вихідних вдома не засидишся — треба кудись поїхати, погуляти, завжди бути в русі. Тож про поранення навіть не згадую», — усміхається він.

Ще одне джерело сили — спорт. Максим грає у футбол у запорізькій команді з ампфутболу «Січ». Тричі на тиждень разом із командою Максим виходить на поле – вони тренуються у будь-яку погоду: і в дощ, і в сніг, відпрацьовують комбінації, спілкуються. Зараз команда активно готується до Кубка «Ліги Дужих» з ампфутболу, та планують взяти реванш у київського клубу.

«Атмосфера на футбольному полі дуже крута — більшість хлопців ветерани війни. Це як знову потрапити до своїх. У нас спільні теми для обговорення, міцна командна взаємодія. Я колись грав у футбол ще в школі, а тепер після поранення знову повернувся до спорту – і мені це подобається. Запрошую усіх хлопців, які мають поранення: приходьте спробувати себе у цьому спорті, я вас запевняю, вам сподобається. Треба жити повноцінним життям» , — говорить Максим.

Історія Максима Ярошенка — про силу, оптимізм і віру в життя після війни. Про те, що навіть після важких поранень можна повернутися до роботи, спорту, родини й улюбленої справи.

На Запоріжсталі добре знають: ветерани — це люди великої сили. Нині на Запоріжсталі працює понад 220 ветеранів російсько-української війни. Тут їх чекають, підтримують і допомагають повернутися до мирного життя. Бо життя після війни триває.

Ми писали як плавання за методикою олімпійця допомагає ветеранам повернутися до активного життя .

Запорізькі