Провів кілька діб разом з ворогом і переконав його здатися: історія піхотинця, який воює на Запорізькому напрямку (фото)

06 квітня 2026 р. 09:39

06 квітня 2026 р. 09:39

Боєць 118-ї бригади пережив обстріли, полон і змусив ворога здатися завдяки психологічній витримці

118 окрема механізована бригада, яка боронить Запорізький напрямок, поділилася на своїй фейсбук-сторінці справжньою історією виживання — такою, що навіть голлівудський сценарист засумнівався б у її реалістичності.

Вадим, 34-річний піхотинець родом з Одеси, воює під позивним «Картман». П'ятниця, 13 березня, почалася для нього і його побратимів із масованих атак: ворог гатив по позиції кожні п'ятнадцять хвилин — FPV-дронами, мінометами та «Молнією» з протитанковою міною.

Бійці знепритомніли від диму, а прокинувшись, встигли лише вискочити — за секунди до того, як перекриття бліндажа злетіло на друзки. Вадим дістав травми, побратим «Бойко» — той, хто мріяв після ротації змінити позивний на «Маріо» — загинув.

« Коли біг, то чув звук дрона у небі, а через якихось дві хвилини знову почув вибух у нашому вже розкритому бліндажі. Тоді я зрозумів, що від смерті вдруге мене врятували якихось 120 секунд» — розповідає боєць. Рятуючись від БПЛА, Вадим заскочив до найближчого укриття — і опинився перед стволом автомата. Росіянин не вистрілив: «Пізніше сказав, що я без зброї і він так «не може» ».

Окупант доповів командуванню і вони разом залишилися у тісному бліндажі — на невизначений термін. Росіянин допитував полоненого, перевіряв тіло на татуювання та GPS-чіп, цікавився наркотиками — адже за пропагандою, без цього «укропи» так не воюють.

Не знайшовши нічого, він то приставляв автомат до голови Вадима, то наступного дня пригощав шматочком шоколадки. «Після кількох днів я зрозумів, що в росіянина наче якесь роздвоєння особистості» — зазначає «Картман».

Отже, Вадим вирішив діяти словом. Він розповідав окупанту про те, як українська армія забезпечує своїх бійців, якими є умови в колоніях для полонених. Спеціально добирав слова:

« Як же так, ви — друга армія світу, а ти тут голодуєш? ». Поступово це давало ефект. Росіянин знав: на сусідній позиції «однополчанін» без евакуації гниє живцем уже кілька місяців — і запропонував план: нехай Вадим виходить на своїх, а ті забезпечать їх обох.

Піхотинець написав на шматку картону своє ім'я та дані і кілька діб виходив назовні, намагаючись привернути увагу українських дронів. Шанс випав під час ранкового туману, коли вони разом вийшли по воду. Над бліндажем завис розвідник. Вадим вийшов із табличкою.

« Я розумів: якщо нас помітив ворог, то нам кінець через неправдиву інформацію, а якщо наш дрон — то нам теж кінець, бо вони подумають, що це росіяни » — пояснює він. Та вихудла постать, яка стояла на коліні з картонкою та показувала на піксельний убакс, привернула увагу дронаря. Бійця впізнали. Невдовзі «Мавік» скинув рацію із запискою: « Хлопці, ми вас побачили. Ми вас заберемо ».

За рацією Вадим замовив їжу та воду. Коли пакунки прилетіли й росіянин наївся, він остаточно вирішив здатися. « Правда, єдиними його умовами були: щоб його нагодували, дали досхочу води і… щоб я відвідав його у колонії » — розповідає «Картман».

28 березня під прикриттям ранкового туману пройшла евакуація. Разом із Вадимом вийшов і полонений окупант. Сьогодні піхотинець перебуває на реабілітації. « Вижити в тій норі мені допомагали думки про найрідніших: дружину, сина та мам у» — підсумовує він. Про це повідомили у 118 окремій механізованій бригаді.

Раніше ми писали, що боєць, який колись готував до польоту першого космонавта незалежної України, сьогодні воює на Запорізькому напрямку

Запорізькі