Викладачка за освітою, майстриня за покликанням: як Марина Ткачук перетворила своє хобі з рукоділля на власну справу

06 квітня 2026 р. 20:02

06 квітня 2026 р. 20:02

Мешканка Запоріжжя Марина Ткачук поєднує роботу репетиторки іноземних мов з розвитком власного творчого бізнесу, виготовляючи вироби з макраме та трикотину. Вона бере участь у місцевих ярмарках, де її брелоки-сердечка, брошки та в’язані слова вже стали популярними і знаходять своїх покупців.

Крім продажів у Instagram і TikTok, вона проводить майстер-класи, де навчає створювати декоративні вироби, а також розробляє бокси – набори для творчості  у форматі «зроби сам».

Детальніше про шлях майстрині – у матеріалі «Першого Запорізького».

Рукоділля, як спосіб відволіктися від повсякденних турбот

Марина Ткачук – за освітою викладачка французької та англійської мов, працювала у Запорізькому національному університеті, де викладала французьку. Згодом жінка вирішила змінити формат роботи: нині вона викладає як репетиторка. Цей напрям дає стабільний дохід і дозволяє поступово розвивати власну справу у сфері хендмейду, яка лише набирає обертів.

Займатися рукоділлям Марина почала ще у 2019 році. Спершу це було в’язання гачком – своєрідний спосіб відволіктися від повсякденних турбот. Згодом, шукаючи натхнення у Pinterest, вона натрапила на трикотин – мистецтво створення фігур, імен або слів із дроту, на який надівається в’язаний шнур.

Спочатку Марина пробувала виготовляти шнур вручну, але швидко зрозуміла: це надто довгий і виснажливий процес. Згодом дізналася про спеціальну ручну машинку – млин. Її теж потрібно крутити руками, але вона значно прискорює роботу: чотири гачки при обертанні ручки вив’язують порожнистий шнурок, а результат виходить акуратним і рівномірним.

«Спочатку я почала займатися трикотином більше як хобі. Мені просто це подобалось. В Україні це не було поширено, і зараз дуже мало людей про це знають. Більше всього цим займаються в США та Південній Америці, ніж у Європі, – розповідає майстриня. – Через власні проби і помилки я дійшла до того, щоб робота виходила так, як мені хотілося. Спочатку це були переважно подарунки для друзів, родичів, дітей – більше як дитячий декор. Пробувала продавати на міжнародній платформі Etsy, де майстри з усього світу продають унікальні товари ручної роботи, але тоді я ще працювала в університеті і часу на це просто не вистачало».

Як маленькі макраме брелоки стали подарунками для волонтерів та популярними на ярмарках

Техніка макраме, яка передбачає плетіння вузлів із ниток або шнурів для створення декоративних виробів, з’явилася в житті Марини під час повномасштабного вторгнення 2022 року. Тоді вона активно займалася волонтерством і шукала вироби, які можна було б швидко виготовляти для подарунків іноземним волонтерам або благодійних розіграшів. Важливо було, щоб вони не були дорогими, але водночас мали емоційну цінність.

Спершу вона плела бісерні сердечка, але на один виріб йшло до трьох годин. Тоді Марина спробувала макраме і почала створювати невеликі брелоки-серця, найчастіше синьо-жовті, які дарувала або передавала волонтерам для розіграшів. З часом саме ці макраме-брелоки стали одними з найпопулярніших товарів на ярмарках: компактні, доступні за ціною та універсальні – їх купують і для ключів, і як аксесуар для сумки.

Першим великим виробом у техніці макраме стало панно на стіну – на прохання подруги. Вона показала зразок, Марина замовила нитки й взялася за роботу. З першого разу не все вдалося: довелося частково переплітати, але результат перевершив очікування.

Для Марини плетіння – це не лише творчість, а й спосіб впоратися з напругою: «Мене це заспокоює і відволікає. Багато подій у житті, брат військовий – постійна невідомість, хвилювання. Тому я вмикаю музику і плету, це для мене як медитація».

Її надихає сам процес створення нового. Марина постійно експериментує з візерунками, пробує актуальні форми й розширює асортимент.

«У мене є припинда з листям. Кілька днів я виношувала цю ідею, переглядала референси – просто фотографії гілочок, щоб зрозуміти, як це виглядатиме. Потім нарізала нитки і почала плести, під час роботи додавала елементи, спостерігала, як краще виглядає візерунок. Цей виріб плела значно довше, ніж звичайні. Візерунки для панно на стіну були й раніше, тож сам по собі він не новий, але я змогла перенести його на припинду і вийшло дуже гарно», – розповідає майстриня.

Робота, що поєднує творчість і точність: як створюються вироби з макраме

Процес створення виробу з макраме у Марини починається з ідеї. Вона може з’явитися будь-коли – навіть у душі або перед сном. Щоб нічого не забути, Марина одразу записує всі думки: інакше до ранку вони можуть зникнути. Далі – етап обдумування. Іноді вона береться за роботу одразу, а інколи кілька днів продумує майбутній виріб: як він має виглядати, який візерунок підійде, якої довжини потрібно нарізати нитки. Розрахунки тут критично важливі – нитки відрізаються на старті і помилка може коштувати кількох годин роботи.

Важливою частиною процесу є математичні розрахунки та підготовка матеріалів. Для того щоб ниток вистачило до кінця плетіння, Марина зазвичай додає 40-50 см запасу. Наступний крок – нарізання та навішування ниток, що займає приблизно стільки ж часу, скільки й саме плетіння. Коли замовлень багато, Марині допомагає чоловік: він нарізає нитки, а вона плете.

«Маленькі вироби я плету сидячи за столом на корковій платформі, бо нитки там не дуже довгі. А коли роблю припинду, довжина ниток значно більша. Наприклад, на одну найпопулярнішу припинду йде близько 80 метрів нитки, а на сумку до 100 метрів. Навіть маленький брелок потребує приблизно 5 метрів нитки. Великі вироби я плету на спеціальній платформі, зробленої з щільного паролону з тканиною зверху, або на прасувальній дошці, яка піднімається вище за стіл. Хустки-сітки та панно плету на стійках для одягу, підвішуючи основу на дерев’яну паличку. Так зручно, бо видно весь виріб і я можу працювати частково сидячи, частково стоячи», – пояснює Марина.

Фінальний етап – оцінка результату. Майстриня дивиться, чи зчитується візерунок, чи збалансовані пропорції й чи виглядає виріб так, як вона задумувала. Лише після цього робота вважається завершеною.

Від ярмарків до власних проєктів: як майстриня заробляє, навчає та допомагає іншим

Марина бере участь у ярмарках виключно в Запоріжжі. Вона зазначає, що місцеві кав’ярні та заклади часто пропонують майстрам безкоштовні місця в обмін на відсоток від виручки, який спрямовується на допомогу військовим, дітям або тваринам.

«Це дуже круто, тому що ярмарки зазвичай коштують дорого. Якщо це Київ, то навіть поганеньке місце, десь у закутку, обійдеться від 4 тисяч гривень тільки за участь. І я розумію, що зараз би не змогла скласти таку суму. Ще треба ж їх повернути, сплатити податки, матеріали», – зауважує майстриня.

Найпопулярнішими товарами на ярмарках є брелоки-сердечка, також добре купуються брошки-серця та в’язані слова, серед яких лідером є напис love. Популярними є дитячі імена, які часто використовуються як декор для дитячих кімнат.

«Я роблю найпопулярніші позиції, які розумію, що люди купують, і намагаюся робити хоча б по два екземпляри. І буває таке, що на одному ярмарку нічого не купляють, а на наступному все розкуповують», – розповідає Марина.

Найбільш насиченими є вересень і грудень, коли жінка відвідує ярмарки майже кожні вихідні. Такий графік вона називає нон-стопом, оскільки доводиться поєднувати плетіння з основною роботою – репетиторством.

Ярмарки допомогли Марині познайомитися з багатьма майстрами та власниками бізнесів. Існує спеціальний чат у Telegram для запорізьких майстрів, де вони діляться інформацією про майбутні події. Крім того, до ярмарок залучена родина: наприклад, дружина її брата виставляє на столі Марини свої прикраси з натурального каміння.

Участь у подіях надихнули Марину розвивати власні творчі проєкти. Один із них – апсайклінг, або надання нового життя речам. Він реалізується разом із подругою-художницею Юлією Громовою і передбачає переробку брендового одягу, який дівчата знаходять у стокових магазинах. Головна умова: речі мають бути або абсолютно новими, або виглядати як нові.

У цьому проєкті кожна виконує свою роль. Марина доповнює одяг плетінням у техніці макраме, а Юлія створює художній розпис по тканині. Наприклад, вони зробили сорочку, де Марина виготовила елементи з намистин на комірі, а Юлія намалювала журавлів в українському стилі.

Роботи майстрині виставляються в Instagram і періодично беруть участь у ярмарках. Проте, наприклад, піджаки взимку вона не возить, бо попит на них невеликий. Наразі проєкт трохи призупинився через брак часу для повноцінної реалізації всіх напрямів діяльності.

Ціноутворення для її виробів за словами Марини складна математика. Вона враховує вартість матеріалів, час на виготовлення (власну погодинну ставку), амортизацію обладнання, податки та пакування. Для відправки замовлень жінка використовує гарні коробочки, обгорнуті крафтовим папером, що робить подарунок естетичним і водночас дешевшим, ніж на пошті.

Марина продає свої вироби переважно через Instagram та TikTok . Публікує не лише готові вироби, а й процес створення – це цікаво підписникам, деякі навіть пишуть із проханням навчити.

Крім продажів, Марина проводить майстер-класи. В артпросторі «Хочу» вона вже навчала плетіння припинд – всі учасники залишилися задоволені.

У планах – відпочинок та розвиток справи

Найближчим і найбільш пріоритетним планом Марини є відпочинок. Вона зазначає, що через постійне поєднання репетиторства та інтенсивного плетіння, особливо в гарячі сезони – вона потребує принаймні тижня вихідних, щоб уникнути вигорання та відновити сили.

Після перепочинку, у спокійнішому січні, майстриня планує приділити час розвитку свого бізнесу та творчих проєктів. Серед пріоритетів: розвивати магазин на Etsy, щоб він працював та приносив стабільний прибуток. Також створювати нові вироби, зокрема поєднувати техніку трікотину (в’язаних слів) із макраме. Не менш важливим для Марини є розширення лінійки боксів для творчості після успішного досвіду з наборами для брошок, зокрема планує створити бокси для самостійного виготовлення пояса-припинди.

Тим, хто тільки планує перетворити хобі з рукоділля в власну справу, Марина радить цінувати свій час і правильно його оцінювати: «Дуже часто я бачила майстринь, які тільки починають, викладають вироби в Instagram і я бачу ціну, а матеріали на цей виріб коштують, наприклад, 200 грн, а вони продають за 250. Тобто люди не цінують свій час, або роблять так, щоб замовляли, але це не приносить бажаного прибутку і швидко виснажує. Хендмейд – не для всіх: деякі люди простіше підуть у масмаркет і куплять щось готове, а хтось цінує ручну роботу, розуміє, скільки часу та праці потрібно, і знає, що виріб унікальний. У кожної майстрині свій стиль, і тому вироби завжди унікальні».

Текст – Анастасія Заводюк, фото з архіву Марини Ткачук

• Евакуювалась з Сіверськодонецька та відкрила дитячий центр у Запоріжжі: історія Ірини Ткаченко
• Замовлень з-за кордону більше, ніж в Україні: історія майстрині бісероплетіння Валентини Діми, яка почала з нуля у Запоріжжі

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram !

0

Запорізькі