Кераміка ручної роботи: як Тетяна Лопатко із Запоріжжя створює незвичайні авторські прикраси

11 квітня 2026 р. 13:12

11 квітня 2026 р. 13:12

Понад 20 років кераміка була для запоріжанки Тетяни Лопатко особистим захопленням. Лише нещодавно глина – незвичний матеріал для прикрас – стала основою нового формату її роботи: разом із донькою Софією вона почала створювати авторські керамічні каблучки, кулони та тунелі для вух, кожен із яких виготовляється вручну.

Детальніше про шлях Тетяни Лопатко – у матеріалі «Першого Запорізького».

Випадковий візит, що переріс у справу життя: як Тетяна познайомилася з керамікою

Тетяна Лопатко тривалий час жила у ритмі родинних турбот – виховувала дітей і дбала про домашній затишок. Та творчість завжди тихо чекала свого часу. Близько 20 років тому вона познайомилася з художником-керамістом Олександром Шкаліковим. Прийшовши до його майстерні, Тетяна відкрила для себе кераміку й поступово зробила її важливою частиною свого життя. Протягом років вона регулярно працювала в майстерні, допомагала у творчих процесах і навчалася у майстра, зрештою сформувавшись як професіоналка.

«Це не було якесь навчання. Я все життя цікавилася мистецтвом, творчістю, тому мені було дуже цікаво все, що відбувалося в майстерні. Як у японських майстрів: учні навчаються поряд не тому, що їх навчають, а тому, що ти знаходишся в цьому просторі, бачиш, допомагаєш, спостерігаєш. Ми знайомі років двадцять і за цей час я багато чого перейняла», – розповідає Тетяна.

Коли на початку повномасштабного вторгнення художник пішов добровольцем до війська, залишивши майстерню, Тетяна разом із колегою Наталкою взяли на себе її управління. Вони почали проводити майстер-класи, даючи людям можливість на кілька годин відволіктися від жорстоких реалій війни.

З часом діяльність Тетяни розширилася: її запросили проводити заняття в керамічній майстерні зони відпочинку Villa Del Vino у селі Бабурка під Запоріжжям. Саме там її захоплення переросло у справу, пов’язану з живим спілкуванням, навчанням і підтримкою інших.

Побачивши керамічну прикрасу, надихнулася і почала створювати власні

Створенням авторських прикрас з кераміки Тетяна займається близько двох років. Ідея народилася після випадкової зустрічі на майстер-класі з дівчиною, яка носила керамічний аксесуар. Майстриня усвідомила, що знайти в магазинах щось дійсно унікальне та особисте надзвичайно складно, і вирішила створювати каблучки та кулони власноруч.

До творчості долучилася й 26-річна донька Тетяни, Софія. З дитинства майстерно ліплячи з пластиліну, дівчина знайшла себе у створенні керамічних тунелів для вух. Це стало відповіддю на дефіцит якісних прикрас такого типу: на ринку переважно пропонують пластикові аналоги, тоді як Софія робить естетичну кераміку.

Філософія Тетяни проста: майстриня робить те, що із задоволенням носила б сама. Кожен виріб виготовляється виключно вручну, без готових форм. Навіть якщо клієнт просить повторити виріб іншого розміру, жінка зауважує: ручна праця робить кожну річ особливою, тож точної копії не існує.

«Я не люблю робити однакові речі. Навіть якщо я роблю схожий виріб, наприклад, інший розмір каблучки, він все одно виходить трохи інакший. Бо це ж ручна робота, це не станок і тут не може бути однаково», – розповідає майстриня.

Готові прикраси Тетяна продає безпосередньо під час занять і творчих зустрічей, а також на локальних подіях, де майстри можуть напряму поспілкуватися з покупцями. Один із таких форматів – ярмарки, участь у яких вона розглядає радше як можливість показати свої роботи та  та отримати досвід живого спілкування з людьми, які не підписані на її Instagram , ніж як основне джерело доходу: «Загалом ярмарки – це не дуже прибутково. Щось, звісно, продається, але людей зазвичай небагато. Найбільша сума за ярмарок – близько двох тисяч гривень, не більше».

За цей рік майстриня взяла участь у трьох ярмарках: двох літніх заходах у комплексі Villa Del Vino та грудневому ярмарку в барі «Вільний». Зазвичай Тетяна уникає повторюваних виробів, однак для останнього заходу зробила виняток – на прохання організаторів заздалегідь створила тематичну колекцію новорічних іграшок. Упродовж місяця перед ярмарком інтенсивність її роботи зросла до близько 30 виробів.

Допис, поширений Кераміка | Прикраси | Ручна робота 🌀 (@curlypottery)

Як Тетяна створює авторські індивідуальні прикраси з кераміки

Процес виготовлення кераміки складається з кількох ключових етапів. Спочатку відбувається ліплення з глини, яке займає близько одного дня. Далі йде сушіння – обов’язковий етап тривалістю не менше тижня, щоб випарувалася вся волога, адже інакше виріб трісне в печі. Після цього відбувається перший випал в електричній печі при температурі понад 1000 градусів.

Наступний етап – глазурування, під час якого наноситься декор. Це один із найбільш цікавих моментів, адже поєднання кольорів під дією високої температури ніколи не можна передбачити напевно. Завершує процес другий випал, коли глина остаточно перетворюється на кераміку. Тетяна наголошує, що робота з глазур’ю завжди приносить сюрпризи: справжній результат стає відомий лише після відкриття печі вдруге.

Для майстрині глина – це жива матерія, яка здатна вбирати наміри та емоції.

«Коли ти ліпиш, ти вкладаєш туди свої думки. А коли глина запікається, цей намір ніби стає щільним. У якомусь сенсі виріб стає талісманом – нагадуванням про те, що ти в нього вклав», – зазначає Тетяна.

Створення кераміки також може працювати як арттерапія. Взаємодія з глиною – холодною на дотик, але теплою від рук майстра – заземлює, заспокоює і допомагає відключитися від повсякденних турбот. Тетяна розповідає, що учасники майстер-класів помічають, як час пролітає непомітно: «Люди завжди кажуть, що час пролітає непомітно, ніби вони занурилися в інший вимір. Думки, які бентежать, кудись зникають. Всі виходять з почуттям легкості, ніби вони не в Запоріжжі були».

Тетяна розглядає можливість у майбутньому податися на одну з грантових програм. Наразі вона потребує власну піч для випалу кераміки, адже зараз користується обладнанням у майстерні Олександра Шкалікова: «Інколи потрібно зробити щось швидко, а піч уже завантажена іншими роботами. А оскільки кераміка – це довгий процес, виходить, що ти не завжди вкладаєшся в дедлайн і фактично залежиш від когось. Це не зовсім зручно».

Відгуки інших людей надають поштовх Тетяні рухатися далі. Якщо зроблена річ комусь дуже сподобалася, а тим паче, якщо її купили, це дає відчуття, що справа має сенс: «Коли я зробила свої перші вироби й просто носила їх сама, отримувала багато компліментів. Звісно, це приємно і дуже підштовхує продовжувати».

Текст – Анастасія Заводюк, фото з архіву Тетяни Лопатко

• Евакуювалась з Сіверськодонецька та відкрила дитячий центр у Запоріжжі: історія Ірини Ткаченко
• Замовлень з-за кордону більше, ніж в Україні: історія майстрині бісероплетіння Валентини Діми, яка почала з нуля у Запоріжжі

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram !

0

Запорізькі