Назавжди 25: воїн, батько, Герой Станіслав КОРОЛЬ

27 квітня 2026 р. 10:13

27 квітня 2026 р. 10:13

Станіслав Король був батьком трьох дітей і чоловіком, який мав можливість залишитися у безпеці за кордоном, однак свідомо обрав повернення в Україну, адже був переконаний, що захист рідної землі є його особистим обов’язком і відповідальністю. Ухвалюючи це непросте рішення, він неодноразово повторював рідним, що не може вчинити інакше, бо вірить: якщо не він, то хто стане на захист Батьківщини.

С тарший солдат 117-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ Станіслав Король із 22 листопада 2024 року вважався зниклим безвісти, і лише згодом родина отримала підтвердження за результатами ДНК-експертизи про те, що він загинув під час виконання бойового завдання.

Народився і виріс Станіслав у селі Новозлатопіль Запорізької області, де здобув освіту газозварювальника та зустрів свою майбутню дружину Вікторію, з якою збудував міцну і люблячу родину, ставши батьком уперше ще у шістнадцятирічному віці.

Незадовго до початку повномасштабного вторгнення він завершив строкову військову службу, після чого вже 1 березня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ та долучився до оборони держави у складі 6-ї окремої механізованої бригади.

У жовтні 2022 року Станіслав отримав відстрочку як батько трьох дітей і повернувся до своєї родини, яка на той час через окупацію була змушена залишити рідний дім і переїхати спочатку до Жмеринки, а згодом - до села Олексіївка.

Прагнучи убезпечити дітей від жахів війни, сім’я згодом виїхала за кордон, проте навіть перебуваючи далеко від Батьківщини, Станіслав думками і серцем залишався в Україні, поруч із побратимами, постійно переживаючи за ситуацію на фронті та відчуваючи нездоланне бажання повернутися до боротьби, щоб захищати рідну землю і помститися за загиблих друзів та близьких.

У травні 2024 року, попри численні вмовляння дружини залишитися в безпеці, він наполіг на поверненні родини в Україну, після чого майже одразу знову став до лав захисників, приєднавшись до 117-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.

Вже в листопаді під час виконання бойового завдання Станіслав зник безвісти, і його рідні жили між болем невідомості та надією на диво, однак згодом найгірші побоювання підтвердилися.

У пам’яті близьких і всіх, хто його знав, Станіслав назавжди залишиться люблячим батьком, відданим чоловіком і справжнім Героєм для своєї дружини Вікторії, 10-річної Анастасії, 6-річного Микити, 4-річного Романа та для всіх нас.

Поховання Захисника відбулося 7 квітня у місті Жмеринка на Алеї Слави.

Малинівська сільська військова адміністрація висловлює щирі співчуття рідним і близьким Станіслава, розділяючи їхній біль та схиляючи голови у глибокій скорботі разом із родиною.

Світла пам’ять і вічна слава Захиснику України.

Запорізькі