Людина сталі, воїн честі: у Запоріжжі вшанували пам'ять захисника Максима Терентьєва (фото)

15 травня 2026 р. 15:02

15 травня 2026 р. 15:02

Ім’я героя увіковічнили у назві вулиці та на Меморіалі «Дерево пам’яті» в Запоріжжі

Запоріжцю Максиму Терентьєву назавжди 33. Його життя було коротким, але сповненим змісту, сили й гідності. Він був із тих людей, чия надійність відчувається поруч, а відсутність – болить назавжди.

Народжений у Запоріжжі, Максим виріс у селі Матвіївка, де минули його дитинство і юність. Саме тут формувався його характер – чесний, працьовитий, відкритий до людей. Після навчання у металургійному ліцеї він обрав справу, яку добре розумів і щиро поважав, – металургію.

На Запоріжсталі Максим працював оператором стану цеху гарячої прокатки понад 13 років. Для колег він був не просто фахівцем, а людиною, на яку завжди можна було покластися. Спокійний, сумлінний, уважний до інших, він умів підтримати словом і ділом, ніколи не відмовляв у допомозі.

«Максим був із тих людей, поруч з якими спокійно. Надійний, врівноважений, щирий, завжди готовий підставити плече. Його поважали не лише за професіоналізм, а й за людяність – за вміння підтримати, пожартувати, допомогти в складну хвилину. Таким ми його пам’ятатимемо завжди. Після його загибелі адміністрація комбінату та колектив зробили усе можливе, щоб підтримати родину, бо для нас це був не просто колега – своя людина», – згадує оператор поста ЦГП Сергій Немудрий.

Максим був опорою для батьків, люблячим чоловіком, надійним братом і вірним другом. Цікавився історією, військовою літературою, любив фільми, техніку, дорогу і відчуття свободи. Захоплювався мотоциклами, добре розбирався в автомобілях, любив екстрим, стрибав з парашутом. У ньому поєднувалися внутрішня твердість і тепле, уважне ставлення до людей.

Ще до великої війни Максим пройшов строкову службу у складі 25-тої Січеславської окремої повітрянодесантної бригади, отримав звання сержанта. Армія стала для нього школою витримки, відповідальності й братерства. Але головне – зміцнила те, що вже було в ньому: силу духу й відчуття обов’язку.

Коли у 2022 році почалося повномасштабне вторгнення, Максим не вагався. З перших днів став до лав Збройних Сил України й пішов боронити державу у складі 503-го окремого батальйону морської піхоти. Його бойовий шлях проліг через найгарячіші точки Донеччини – Комар, Велику Новосілку, Шахтарське, Новоукраїнку, Авдіївку.

Побратими згадували його як сильного, стійкого й безстрашного воїна, який чітко виконував завдання і не відступав перед небезпекою. Він не любив гучних слів, але його вчинки говорили більше за будь-які промови.

30 червня 2022 року поблизу Авдіївка Максим Терентьєв загинув під час виконання бойового завдання. Його життя обірвав артилерійський обстріл. За кілька днів до цього він востаннє телефонував рідним – привітав бабусю з днем народження та дружину з річницею весілля, ніби ще раз торкнувся дому, який захищав.

У Героя залишилися дружина, батьки та бабуся.

Для батьків Максима його загибель – невимовно тяжка втрата. Та найбільше вони просять одного: пам’ятати Максима, його подвиг, його добре серце і людину, якою він був.

«“Зайчик, у мене все норм”, – писав він мені з фронту. У цих словах був увесь Максим – спокійний, сильний, турботливий. Він ніколи не скаржився, беріг мене навіть на відстані. Був моєю опорою, моїм світлом. Казав, що любить, коли я усміхаюся… Тож я усміхатимуся – заради нього. Бо любов не зникає», – згадує дружина Вікторія.

За мужність і героїзм Максима нагороджено Орденом «За мужність» III ступеня посмертно. Але найвища відзнака – пам’ять, яка живе.

Пам’ять про Максима Терентьєва живе не лише в серцях рідних, друзів, колег і побратимів. У рідній Матвіївці його ім’я увіковічнили в назві вулиці, де він жив. Тепер це не просто адреса, а щоденне нагадування про людину, яка віддала життя за Україну.

Нещодавно дзвіночок з ім’ям Максима Терентьєва з’явилися на Меморіалі «Дерево Пам’яті у Запорожжі – на знак вдячності, шани й пам’яті про мужність, що не зникає з часом.

Максим Терентьєв був людиною сталі – у праці, у дружбі, у службі. І таким залишився назавжди. Вічна шана Герою.

…

Запоріжсталь пам’ятає і шанує своїх героїв-захисників. Від початку повномасштабного вторгнення 84 запорізьких металургів віддали життя за Україну. Підприємство зберігає пам’ять про кожного, підтримує родини полеглих і з вдячністю вшановує тих, хто ціною власного життя боронив майбутнє країни.

Ми писали, що в Запоріжжі відкрили виставку про матерів Захисників, що загинули на війні.

Запорізькі