Василь ГАМЗА загинув біля Приютного

04 червня 2026 р. 09:34

04 червня 2026 р. 09:34

У селі Долинське знову пролунала гірка звістка, яка чорним болем лягла на серця всієї громади, адже після довгих місяців болісного чекання стало відомо про загибель захисника України Василя Гамзи , життя якого обірвалося під час виконання бойового завдання на благословенній запорізькій землі.

М айже два роки рідні, близькі, друзі та односельці жили надією, що він повернеться, що одного дня на порозі рідного дому пролунають знайомі кроки, що страшне слово «безвісти зниклий» не стане остаточним вироком. Вони чекали бодай якоїсь звістки, трималися за кожну крихту надії, молилися й вірили, що Василь живий. Та, на жаль, правда виявилася нещадною.

20 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Приютне Пологівського району Запорізької області Василь Гамза зник безвісти. Саме там, на запеклому Запорізькому напрямку, він до останнього виконував свій військовий обов’язок, мужньо боронячи українську землю від російського агресора.

Що відомо про захисника?

Н ародився Василь 31 жовтня 1975 року. Йому було 49 років. Він жив і працював у рідному Долинському, будував плани, дбав про близьких, був частиною своєї громади. Коли ж на українську землю прийшла велика війна, він не залишився осторонь. Як справжній патріот, став на захист держави, обравши нелегкий шлях воїна, який потребував мужності, витримки та готовності до самопожертви.

У громаді його згадують як людину щиру, відповідальну й сильну духом. Він належав до тих людей, які завжди приходили на допомогу, хто не шукав легших доріг і завжди залишався вірним своєму слову та своїй землі.

З болем у серці Долинська громада отримала звістку про те, що її захисник повертається додому «на щиті». Це повернення, якого ніхто не хотів, стало ще одним нагадуванням про страшну ціну, яку Україна щодня платить за свою свободу.

8 травня у храмі Святого Архістратига Михаїла в селі Долинське відбулося прощання з Героєм. Провести Василя в останню путь прийшли рідні, друзі, побратими, жителі громади - усі, хто знав його, поважав і вдячний за його жертовний подвиг.

Схиляючи голови у скорботі, земляки дякували Василеві Гамзі за його відвагу, незламність і вірність Україні. Його ім’я назавжди залишиться в пам’яті Долинської громади як символ мужності та самопожертви.

Герої не вмирають, поки живе пам’ять про них. І пам’ять про Василя Гамзу житиме у серцях тих, заради кого він віддав найдорожче - власне життя.

Вічна пам’ять і слава Захиснику України.

Запорізькі