Він навчав дітей музиці, а війна змусила його бути воїном

01 липня 2026 р. 08:40

01 липня 2026 р. 08:40

Війна змінила долі мільйонів українців. Вона змусила взяти до рук зброю тих, хто ніколи не мріяв про військову службу, хто будував мирне життя, навчав дітей, творив красу й дарував людям натхнення. Серед них - наш земляк, викладач та акомпаніатор Дитячої школи мистецтв, талановитий музикант і педагог Сергій Юрійович ВОРОНІН, якого війна змусила змінити концертну залу на окопи, а баян - на військове спорядження.

Н аша розповідь про нього – це в першу чергу розповідь про талант і мужність, про біль і незламність, про людину, яка пройшла крізь пекло війни та не втратила віри в життя.

Музика, що стала справою життя

С ергій Воронін народився 11 квітня 1987 року в славному місті Гуляйполі в родині педагогів. Його дитинство було схожим на дитинство багатьох ровесників: навчання, друзі, захоплення, мрії. Але була одна особлива пристрасть, яка з ранніх років наповнила його життя змістом, - музика.

Поряд із загальноосвітньою школою хлопець навчався у музичній школі, де наполегливо опановував баян. Згодом закінчив музичне училище і повернувся до рідного міста вже дипломованим фахівцем.

Його професійний шлях був пов'язаний із Гуляйпільською дитячою школою мистецтв, де Сергій Юрійович працював викладачем та акомпаніатором. День за днем він відкривав дітям дивовижний світ музики, допомагав повірити у власні здібності, розвивав таланти та надихав на творчість.

Репетиції, уроки, конкурси, концерти - усе це стало невід'ємною частиною його життя. За роки педагогічної діяльності він виховав не одне покоління юних музикантів, залишивши добрий слід у серцях своїх учнів.

Здавалося, попереду ще багато творчих задумів і звершень. Але 24 лютого 2022 року війна перекреслила звичне життя кожного українця.

Вимушений переїзд і нове життя

У вересні 2022 року Сергій Юрійович був змушений переїхати за межі області, до селища Юр´ївка поблизу Павлограда, став на військовий облік, пройшов медичну комісію та був визнаний обмежено придатним до військової служби.

Попри всі життєві труднощі він не залишив улюблену справу. Влаштувався до місцевого закладу культури баяністом та керівником творчого колективу.

Його професіоналізм, талант, щирість і доброзичливість швидко завоювали повагу мешканців громади. Люди бачили в ньому справжнього професіонала і людину з великим серцем.

Здавалося, життя поступово налагоджується. Та війна мала на нього свої плани.

Перші бої та важкі випробування

У січні 2025 року Сергій Юрійович, попри обмежену придатність, був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Попереду були сорок п'ять днів навчання, яке військові між собою називають «учебкою», а далі він вирушив виконувати бойові завдання на фронт у складі 82-ї окремої десантно-штурмової бригади. Там уже не було сцен, концертів чи оплесків. Були вибухи, постійна небезпека і боротьба за життя.

Своє перше бойове хрещення музикант отримав на Курському напрямку. Разом із побратимами він потрапив у напівоточення, де довелося пережити справжнє пекло війни.

Під час одного з бойових епізодів Сергій Юрійович отримав поранення в голову внаслідок атаки FPV-дрона. До цього додалася важка контузія, через яку він втратив слух на одне вухо.

Операція в Полтаві, реабілітація в Чернівцях, біль і тривале відновлення - усе це випало на долю людини, яка ще зовсім недавно навчала дітей музики.

Але навіть тоді він не дозволив собі здатися, не зламався.

Покровський напрямок: випробування на міцність

П ісля лікування Сергій повернувся до служби. Усвідомлюючи важливість сучасних технологій на фронті, у жовтні 2025 року він власним коштом придбав обладнання для керування дронами.

З листопада захисник виконував бойові завдання на одному з найгарячіших напрямків фронту - Покровському.

Разом із побратимами вони утримували величезну ділянку оборони протяжністю близько п'ятнадцяти кілометрів. Через нестачу особового складу бійцям доводилося залишатися на позиціях по п'ятнадцять, а іноді й по тридцять діб поспіль.

Це були дні постійної небезпеки, виснаження та боротьби за кожен метр української землі. Та вони стояли. Бо за їхніми спинами були рідні домівки, близькі люди й Україна.

Поранення, яке змінило життя

5 травня 2026 року Сергій Юрійович знову опинився під ударом ворожого безпілотника. Внаслідок атаки дрона «Молнія» він отримав надзвичайно важкі поранення. Окрім травм обличчя, захисник втратив праву руку.

Для музиканта, який усе життя присвятив грі на баяні, це стало особливо болючим випробуванням. Здавалося б, після всього пережитого можна було втратити віру, впасти у відчай, зневіритися. Але Сергій обрав інший шлях.

Незламний дух

С ьогодні наш земляк проходить лікування у Києві та очікує на протезування. Попереду ще довгий шлях реабілітації, нові виклики та нові випробування.

Та навіть зараз він не втрачає оптимізму. Спілкується з побратимами, підтримує зв'язок із колегами, цікавиться життям друзів і не дозволяє труднощам перемогти себе.

Його сила духу викликає щире захоплення і повагу.

Історія Сергія Вороніна - це історія про справжню силу людини. Силу, яка народжується не зі зброї, а з любові до своєї землі, до людей, до справи свого життя.

Він навчав дітей музиці, а коли прийшла біда - став на захист країни. Він пережив поранення, контузії, втрату слуху і руки, але не втратив найголовнішого - своєї людяності, гідності та віри.

І поки такі люди живуть серед нас, Україна буде стояти. Бо її тримають не лише професійні військові. Її тримають такі мужні й незламні українці, як Сергій Юрійович Воронін - музикант, педагог, воїн і справжній Герой своєї землі. І ми щиро віримо, що людина з таким сильним характером обов'язково подолає всі труднощі.

Низький уклін Сергію Юрійовичу Вороніну за мужність, стійкість і відданість Україні. Його життєвий шлях назавжди залишиться прикладом того, як талант, людяність і любов до рідної землі народжують справжню незламність.

Валентина ЖОВНІРЕНКО

Запорізькі