Основа української міцності: як металурги тримають стрій

18 липня 2026 р. 12:00

18 липня 2026 р. 12:00

П’ятий рік поспіль повномасштабна війна випробовує на міцність гірничо-металургійний комплекс (ГМК) України, який є одним із ключових секторів економіки та справжнім «економічним тилом» держави.

Попри те, що обсяги виробництва скоротилися приблизно втричі порівняно з довоєнним періодом, галузь поступово стабілізується. Металургійні підприємства залишаються серед найбільших платників податків, роботодавців та інвесторів, підтримуючи прифронтові регіони. ГМК забезпечує валютні надходження та постачає спеціальні сталі для оборонної промисловості.

Нині сектор адаптується до міжнародних обмежень, європейських квот та екологічних мит (CBAM). Водночас компанії продовжують підтримувати виробництво, інвестувати у розвиток, працювати з кадровим дефіцитом та долати енергетичні виклики.

П’ятий рік повномасштабної війни українська металургія працює у складних умовах. Компанії намагаються стабілізувати виробництво на рівні, що залишається втричі нижчим за довоєнний.

За підсумками 2025 року виробництво чавуну зросло на 11,2% — до 7,9 млн тонн, прокату — на 4,8%, до 6,5 млн тонн. Водночас виплавка сталі скоротилася на 2,2% — до 7,4 млн тонн.

У 2025 році українські металурги експортували 4,1 млн тонн металопродукції, 82% якої було спрямовано до країн ЄС.

Гірничо-металургійний комплекс забезпечив 5,5% ВВП України, а експорт продукції галузі сягнув 6,2 млрд доларів — це 15,2% загального експорту країни.

П’ять найбільших сталевих компаній сплатили до бюджетів різних рівнів 0,9 млрд доларів податків, що становить 1,4% усіх податкових надходжень країни.

Водночас галузь має значний мультиплікативний ефект для економіки.

«ГМК генерує потужний мультиплікативний ефект в економіці: одне робоче місце в галузі створює 7–8 додаткових місць у суміжних секторах. Відповідно внесок комплексу у держбюджет складається не лише з прямих податків підприємств, а й із доходів логістичної інфраструктури («Укрзалізниці», портів) та податкових надходжень від широкої мережі підрядників і контрагентів», — зазначає Олександр Каленков, президент ОП «Укрметалургпром».

Навесні 2026 року Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) оновила статистику щодо України та знизила офіційну оцінку потужностей із виробництва сталі з 38,7 млн тонн до 8 млн тонн на рік.

Це важливо через світовий надлишок сталевих потужностей, через який країни, зокрема ЄС, запроваджують мита та квоти для захисту своїх ринків. Раніше міжнародні звіти містили застарілі дані щодо України, де значилися значно більші виробничі можливості.

До 2014 року в Україні працювали 12 металургійних заводів, після 2014-го залишилося дев’ять, а після 2022 року — лише шість. Частину підприємств знищено або втрачено, а їхнє відновлення потребує мільярдних інвестицій, які під час війни неможливі.

Водночас у міжнародних документах тривалий час залишалися завищені показники потужностей — близько 42 млн тонн, хоча фактичне виробництво становило лише близько 7,4 млн тонн.

Офіційне визнання реального стану української металургії з боку ОЕСР має важливе значення: це допоможе аргументувати позицію України та ускладнить запровадження торговельних обмежень проти української металопродукції.

Український ГМК продовжує інвестувати навіть в умовах війни. За оцінками GMK Center, у 2025 році капітальні витрати компаній галузі становили 705 млн доларів (-5,5% р./р.), а за І квартал 2026 року — 126 млн доларів (-7% р./р.). Загалом галузь забезпечує близько 17% усіх капінвестицій у промисловості.

Основні кошти спрямовуються на енергетичну незалежність і підтримку виробничих потужностей. Переважно це не розвиткові проєкти, а інвестиції у збереження поточної роботи підприємств.

Попри замороження частини проєктів через війну, компанії продовжують працювати над майбутнім розвитком. Україна має значні запаси магнетитових руд — близько 5 млрд тонн, які можуть стати основою для виробництва сировини для «зеленої» сталі. За оцінками, країна потенційно може постачати на світовий ринок до 20 млн тонн сировини для DRI-виробництва щороку.

«Роль України у зеленій трансформації сталевої індустрії ЄС буде ключовою. Саме Україна може забезпечити постачання DR-pellets для нових DRI/EAF заводів із виробництва «зеленої» сталі в ЄС. За нашими оцінками, Україна може постачати 5–7 млн т якісної сировини на сучасні європейські підприємства», — зазначає директор GMK Center Станіслав Зінченко.

Водночас початок 2026 року показав, наскільки нестабільною залишається ситуація в галузі. Через дію CBAM українські металурги у І кварталі втратили понад 1,1 млн тонн експортних замовлень із боку ЄС, що призвело до скорочення виробництва та робочих місць.

Зокрема, «АрселорМіттал Кривий Ріг» скоротив 3,4 тисячі робочих місць, а планові капітальні інвестиції підприємства у 2026 році зменшаться на 23% — до 108 млн доларів.

Додатковим викликом став запуск нової системи захисту ринку сталі ЄС: індивідуальні квоти для українських постачальників на 60% нижчі за фактичні обсяги постачань 2025 року. За оцінками, втрати України від експорту сталі можуть становити 1,3–1,5 млн тонн.

Ці обмеження пов’язані зі змінами регулювання у ЄС — основному напрямку експорту української металопродукції. Компанії не можуть безпосередньо впливати на ці рішення, але продовжують інвестувати у підтримку обладнання та окремі проєкти розвитку, щоб зберегти конкурентоспроможність на світових ринках.

ГМК традиційно забезпечує один із найвищих рівнів оплати праці серед промислових галузей України, що допомагає утримувати кваліфіковані кадри у прифронтових регіонах.

За даними Федерації металургів України, середня зарплата на підприємствах комплексу зросла на 7% і становить майже 30 тис. грн — це приблизно на 20% вище за середній показник по країні. Щороку навесні підприємства галузі зазвичай підвищують оклади працівникам у середньому на 10–15%.

Компанії інвестують не лише у зарплати, а й у безпеку виробництва, що особливо важливо в умовах постійних атак на промислову та енергетичну інфраструктуру.

Окремим напрямом соціальної відповідальності ГМК є підтримка ветеранів. Металургійні компанії створюють системні програми реінтеграції захисників.

Програму компанії «Інтерпайп» у 2025 році визнали найкращим HR-проєктом країни. Патронатна служба підприємства забезпечує ветеранам індивідуальний супровід, включно з медичною, юридичною та психологічною допомогою. Нині вона опікується майже 1,5 тис. людей, а в компанії працюють понад 200 ветеранів.

«Метінвест» створив комплексну систему підтримки демобілізованих, яка включає реабілітацію, перекваліфікацію, юридичний супровід і навчання у власному університеті «Метінвест Політехніка».

На «АрселорМіттал Кривий Ріг» діє програма повернення ветеранів до роботи: вона передбачає медичний та психологічний супровід, фізичну реабілітацію, а також безплатне перенавчання для опанування нових професій.

Гірничо-металургійний комплекс України — це не лише галузь економіки, а й десятки тисяч робочих місць, валютні надходження, наповнення бюджетів і підтримка обороноздатності країни.

Металургія є важливим елементом національної безпеки: підприємства виробляють продукцію для оборонного сектору, а податки галузі допомагають фінансувати армію.

«Номенклатура металопродукції, що виробляють українські заводи, охоплює всю необхідну лінійку продукції для спорудження фортифікацій, а також броневі та спеціальні сталі для ОПК. Наявність власної виробничої бази нівелює логістичні ризики й затримки, притаманні імпорту. Вітчизняне виробництво забезпечує прямі й оперативні поставки, що є критично важливим для оборонного сектору» , — наголошує Олександр Каленков.

П’ятий рік війни ГМК залишається «економічним тилом» країни, демонструючи здатність одночасно працювати, інвестувати та підтримувати соціальну відповідальність у надскладних умовах.

Для збереження потенціалу галузі важливими залишаються стабільна політика бронювання кваліфікованих кадрів, а також передбачувана тарифна й енергетична політика.

«Сталева індустрія України є частиною європейського ринку. Наш ГМК має майбутнє попри все. Підтвердженням цього можна назвати унікальну виробничу культуру й технічні компетенції, що допомогли вітчизняним сталеварам запустити у виробництво понад 100 нових видів продукції від початку війни. До речі, сталь є ключовим матеріалом для відновлення в процесі післявоєнної відбудови. ГМК є і буде основою економіки України!» — резюмує Станіслав Зінченко.

Раніше ми повідомляли про те, що на Запоріжсталі привітали пенсіонерів виробництва до Дня металурга та гірника

Запорізькі