На щиті повернувся додому Олександр Перекрест - «Крест». Загинув біля Приютного

28 липня 2026 р. 11:03

28 липня 2026 р. 11:03

Є дороги, на які рідні чекають із тривогою, молитвами й надією. А є дороги, що розривають серце навпіл. Саме такою стала остання дорога Захисника України Олександра Перекреста, позивний «Крест», який після довгих місяців невідомості повернувся до рідної Богатирівки на щиті.

Понад півтора року його родина жила між вірою і відчаєм, відмовляючись прийняти найстрашніше. До останнього сподівалися на диво, чекали бодай звістки. Та доля вже написала іншу історію. Тепер Олександр нарешті знайшов спочинок у землі, яку понад усе любив і за свободу якої віддав найдорожче — власне життя.

Люблячий син, надійний брат, справжній друг

Олександр навчався у Люцернянській загальноосвітній школі. Після закінчення працював на металургійному комбінаті «Запоріжсталь», де його цінували як сумлінного й відповідального працівника.

Для рідних він був люблячим сином, опорою сім'ї, турботливим братом. Для друзів — чесною, відкритою і сміливою людиною, яка завжди приходила на допомогу.

З особливою теплотою про нього говорить брат Євген:

«Саня був сміливим, чесним і дуже любив рідний край».

Саме ця любов до рідної землі й стала головною причиною його вибору у найважчий момент історії країни.

Без вагань став на захист України

24 лютого 2022 року життя українців розділилося на «до» і «після». Уже наступного дня, 25 лютого, Олександр добровільно став до лав захисників України. Не шукав виправдань, не вагався і не думав про власну безпеку. Він знав: країна потребує своїх синів.

Разом із ним до війська став і рідний брат. Для обох війна стала спільною дорогою честі та обов'язку.

Бойовий шлях «Креста»

Свій військовий шлях Олександр розпочав у комендантській роті. Згодом служив у роті вогневої підтримки 114-го батальйону територіальної оборони.

Він пройшов важкими фронтовими дорогами Запорізької, Донецької та Дніпропетровської областей, виконував бойові завдання на Сумщині, брав участь в обороні Куп'янська у складі роти вогневої підтримки 116-го батальйону територіальної оборони.

Побратими пам'ятають «Креста» як мужнього воїна, який ніколи не залишав товаришів у біді. Він умів підтримати словом, розділити небезпеку і завжди був поруч там, де було найважче. Для своїх він був людиною, на яку можна було покластися без жодних сумнівів.

Останній бій

20 вересня 2024 року під час запеклих боїв поблизу Приютного на Запоріжжі Олександр зник безвісти.

Це був початок довгих місяців болісного очікування для його сім'ї. Надія не згасала навіть тоді, коли час минав один за одним. Кожен телефонний дзвінок, кожне повідомлення давали крихітний шанс повірити, що він живий.

Та 26 квітня 2026 року стало відомо найстрашніше. Під час репатріації тіл полеглих українських воїнів Олександра було ідентифіковано за відбитками пальців.

Так завершилося болісне очікування. І розпочався шлях Героя додому.

Назавжди у серцях найдорожчих

У Олександра залишилися мама, дружина, маленька донечка, для яких він назавжди залишиться люблячим сином, турботливим чоловіком і найкращим батьком.

Його брат і сьогодні продовжує захищати Україну у складі 260-ї бригади територіальної оборони «Хортиця», продовжуючи справу, якій Олександр залишився вірним до останнього подиху.

За власним бажанням Захисника поховали у рідній Богатирівці. 20 липня 2026 року земляки, друзі, побратими та рідні прийшли провести його в останню путь, віддаючи шану воїну, який не пошкодував власного життя заради майбутнього України.

Світла пам'ять Герою

Олександр Перекрест прожив життя чесної людини, працьовитого чоловіка, люблячого сина, чоловіка і батька. Але найбільшим його подвигом стало те, що у вирішальний для країни час він став на її захист і до кінця залишився вірним військовій присязі.

Його ім'я назавжди залишиться серед тих, хто заплатив найвищу ціну за свободу України.

Схилімо голови перед світлою пам'яттю Олександра Перекреста — «Креста».

Вічна слава, честь і безмежна вдячність Герою України!

Запорізькі