Зустріла вирок усмішкою: окупанти засудили журналістку з Мелітополя Ірину Левченко до 15 років

07 вересня 2026 р. 15:47

07 вересня 2026 р. 15:47

15 років за "шпигунство": окупанти засудили полонену журналістку з Мелітополя Ірину Левченко

Окупаційний "Запорізький обласний суд" виніс вирок журналістці з Мелітополя Ірині Левченко. Жінку, яка вже понад три роки перебуває у російському полоні, окупанти «засудили» до 15 років позбавлення волі за нібито шпигунство на користь України.

Ірина Левченко — членкиня Національної спілки журналістів України. Проте на момент затримання вона вже не працювала журналісткою — жінка була на пенсії. 16 вересня їй має виповнитися 65 років.

Засідання проходило у приміщенні окупаційного "Запорізького обласного суду" в захопленому Мелітополі. Російські силовики у своїх повідомленнях не називають Ірину на ім’я, вказуючи лише першу літеру прізвища — "Л.", 1961 року народження. Водночас оприлюднені матеріали та відео із суду дозволили ідентифікувати жінку.

За версією російської ФСБ, після окупації Ірина залишилася на захопленій території та не відмовилася від українського громадянства . Окупанти стверджують, що через Telegram вона передавала українській стороні інформацію про розташування адміністративних і силових структур РФ, їхніх співробітників, а також маршрути пересування російських військових, техніки та озброєння.

Зокрема, російські силовики заявляють, що у лютому 2023 року жінка нібито передала дані про російські міністерства та відомства, адреси й списки їхніх працівників.

На підставі цих звинувачень окупаційний суд визнав Ірину Левченко винною за статтею 276 Кримінального кодексу РФ про «шпигунство» та призначив їй 15 років позбавлення волі .

Водночас справа журналістки була повністю закритою. За даними Інституту масової інформації, доступу до матеріалів справи не мав навіть її адвокат. Ім’я судді, який виніс вирок, наразі невідоме.

Ірину Левченко та її чоловіка Олександра російські військові затримали 6 травня 2023 року в окупованому Мелітополі. На той момент подружжя вже було на пенсії.

За інформацією НСЖУ, Левченків утримували в нелюдських умовах — майже без їжі, у холодному підвалі, із застосуванням фізичного та морального тиску.

У серпні 2024 року Олександра Левченка звільнили. Ірина ж залишилася у полоні. Протягом наступних років її неодноразово етапували: спочатку до СІЗО в тимчасово окупованому Криму, а згодом — до Донецька. Улітку 2025 року вона змогла передати сестрі листа, повідомивши, що перебуває у Донецькому СІЗО.

У липні 2026 року стало відомо про підготовку Ірини до етапування до Ростова-на-Дону, а наприкінці липня — про її переведення до СІЗО в окупованому Донецьку .

Голова НСЖУ Сергій Томіленко закликав міжнародні журналістські організації, правозахисників та дипломатів посилити тиск задля звільнення Ірини Левченко.

"Колеги з рідної редакції розповідають: Ірина зустріла вирок із посмішкою. У цій посмішці більше сили, ніж у всій їхній системі з ФСБ, конвоями й судами.

Я хочу, щоб за повідомленнями про суди й вироки ми завжди бачили цю родину, цю гідність і цю надію.

Закликаю колег, Міжнародну та Європейську федерації журналістів, правозахисників і дипломатів посилити увагу до справи Ірини Левченко й наполегливо вимагати її звільнення. Потрібні доступ до незалежного адвоката, належна медична допомога й достовірна інформація про її стан.

Ірино, ми пам’ятаємо про Вас. Солідарні з Вами та Вашими рідними й продовжуємо боротися за Ваше звільнення", - написав Сергій Томіленко.

Раніше ми писали, що окупанти звинуватили жительку Токмака в держзраді . За версією російського слідства, з січня по квітень 2024 року жінка 15 разів надсилала кошти українським військовим через мобільний банкінг. Загальна сума переказів становила майже 3000 російських рублів — близько 1500 гривень.

Запорізькі