Запоріжанка стала організаторкою виставки в Нью-Йорку на важливу тему

12 вересня 2026 р. 19:41

12 вересня 2026 р. 19:41

Запоріжанка Олена Сперанська допомогла організувати виставку про трагедію 11 вересня 2001 року американському фотохудожнику, який тоді дивом вижив

В історичній будівлі католицького храму Пресвятої Трійці — Святої Марії в Брукліні в Ню-Йорку працює виставка мультимедійного американського художника Філа Бюлера «ОБРАЗ: Плакати про зниклих безвісти 11 вересня» (Countenance: The 9/11 Missing Posters), створена до 25-х роковин трагедії 11 вересня.

Нагадаємо, що терористичні акти 11 вересня 2001 року (9/11) — серія скоординованих терористичних атак ісламістської організації «Аль-Каїда», здійснена 11 вересня 2001 року на території США за допомогою захоплених пасажирських літаків. Як пише Вікіпедія, протягом 1 години і 42 хвилин обидві 110-поверхові вежі-близнюки - теракту Всесвітнього торгового центру обвалилися. Внаслідок загинуло 2996 людей, ще понад 6000 - отримали поранення.

Співкураторкою важливої для американців виставка стала наша землячка Олена Сперанська, яка на початку повномасштабної війни тимчасово виїхала з дитиною у США. Друга кураторка - американка Сара Челентано. Про це zprz.city повідомила сама Олена та надіслала пресреліз виставки.

До речі, весною 2026 року у Запоріжжі проходила виставка міжнародного мистецького дослідницького проєкту "Ми Поруч. Документація" мультимедійного художника Філа Бюлера та кураторки Олени Спераньскої, яка стала потужним жестом підтримки України. Тоді Філ Бюлер особисто приїздив у Запоріжжя, ми публікували ексклюзивне інтерв'ю з ним.

Олена Сперанська розповіла:

"Філ Бюлер розпочав знімати будівлі Всесвітнього торгового центру 1973 року. Його світлина Манхеттена, яку він зробив на світанку у ранковому тумані 1974 року з протилежного боку півострову, з човна, прикрашає афішу події.

Десь роки два тому ми пішли разом до меморіального музею трагедії 9/11. Провели там разом години 4, а може і більше. Багато розмовляли, слухали аудіо записи, дивились інсталяції, відео-документацію, читали тексти...

Для нього — це повернення в той страшний день, коли він з вікна свого офісу наочно бачив як горіла Перша «Північна» будівля, та як о 9.03 літак United Airlines 175 на борту якого знаходились 56 пасажирів, включно з 5 терористами, та 9 членами екіпажу врізався у другу «Південну» вежу.

Шок, відчай та рефлекс фотографа. Замість власної евакуації та дзвінків рідним — камера з плівкою, сотні фотографій, горить вежа, люди падають з вікон, дим, вогонь, залишки металу та уламки скла.

В той день сам Філ повинен був бути там, на робочому сніданку в ресторані «Вікна на Світ» (Windows on the World) у «Північній» вежі ВТЦ-1, але не пішов, бо вирішив доробити свій проєкт в офісі…і вижив.

Наступного дня, Філ розпочав вести онлайн щоденник подій, де кожного дня публікував фотографії та тексти з описом подій. Як він сам каже, він робив те, що потім десь за 10 років стали називати «блог».

Потім зʼявилось інше — плакати зниклих безвісти. Зображення людей, які загинули через терористичний акт ісламістів Аль-Каїди..."

Філ Бюлер згадує:

"Ці фотографії 25 років пролежали в мене на верхній полиці в коробці, тому що я просто не міг змусити себе на них дивитися — не міг повернутися в той момент. Фотографія батька з дітьми, а під нею слова: “Допоможіть нам знайти нашого тата”. Фотографії у випускних мантіях, смокінгах, весільних сукнях — такими, якими їх хотіли запам’ятати рідні, або просто ті світлини, що опинилися під рукою. Від руки дописані особливі прикмети: татуювання, шрами, одяг, у якому вони були того ранку. Зріст, вага, дата народження, місце роботи, яка вежа, який поверх. Приклеєні скотчем, прив’язані, заламіновані. Кольорові й чорно-білі. На деяких після дощу імена та обличчя розпливлися й стали майже нерозбірливими... Біль їхніх рідних, мабуть, був нестерпним".

На виставці представлені фото 144 жертв теракту, розміщені на 24 напівпрозорих панелях із веленевого паперу, вертикально скомпонованих попарно — як візуальне нагадування про вежі-близнюки.

Олена Сперанська проводить аналогію подій 15-річної давнини і сьогоднішньої трагедії в Україні:

"Я сприймаю ці плакати не лише крізь призму тієї пам’яті, а й через мою кураторську роботу з “Українськими плакатами воєнного часу” *— мистецтвом, у якому живуть ті самі біль, спротив і надія, що й у плакатах в експозиції. Ця виставка повертає нас до подій трагедії у Всесвітньому торговому центрі 11 вересня 2001 року.

Водночас — це звернення до нас сьогодні із закликом пам’ятати тих, кого було втрачено, і тих, хто їх шукав, та до усвідомлення, наскільки вразливим стає наш світ, коли прагнення знищувати інших через їхню ідентичність, культуру чи переконання зустрічається з людською байдужістю".

"Плакати воєнного часу" - це спільний проєкт департаменту культури і туризму Запорізької міської ради і Міжнародного симпозіуму сучасного мистецтва BIRUCHIY contemporary art project. Кураторами від BIRUCHIY виступає подружжя Олена Сперанська і Геннадій Козуб із Запоріжжя.

Нагадаємо, що виставки з серії "Плакати воєнного часу", які проходять у Запоріжжі з 2022 року, підтримують моральний дух мешканців і знайомлять з творчістю переважно українських художників. Першою спільною виставкою була експозиція гострих плакатів відомого художника Олексія Сая з Києва, яка відкрилась 6 червня 2022 року. (До цього ще виставляли плакати запорізької дизайнерки Наталії Лобач).

Спочатку плакати показували тільки на фасаді Центру сучасного мистецтва на проспекті Соборному, 151 (тоді - Туристичний інформаційний центр). Потім відкрилась локація на бульварі Марії Примаченко. А згодом з'явилися виставкові локації просто неба й в інших шести районах Запоріжжя. Зараз проходить виставка Анни Блек (Енергодар-Київ) - до 7 жовтня.

Ми писали, що у Запоріжжі показують золоту колекцію світлин фотохудожника, якого вже понад рік немає з нами .

Фото за сторінки Філа Бюлера у фейсбуці

Запорізькі