"У ньому було багато тепла й турботи": пам’яті працівника Запоріжсталі Дмитра Пантєлєєва

13 вересня 2026 р. 17:50

13 вересня 2026 р. 17:50

Пам’яті Дмитра Пантєлєєва: варто цінувати кожну мить життя

Дмитро Пантєлєєв народився та жив у Запоріжжі. Більшу частину свого професійного життя присвятив ремонтній справі. Працював на Укрграфіті, у Запорізькому будівельно-монтажному управлінні та інших профільних підприємствах. Про це повідомили на сторінці Запоріжсталі у фейсбуці.

У вересні 2021 року Дмитро приєднався до команди Метінвест Промсервіс, де працював електрогазозварником. Переважно займався ремонтами на запорізькому проммайданчику: ремонтував доменні та мартенівські печі Запоріжсталі. Були й відрядження до Кам’янського, на Каметсталь.

З початком повномасштабної війни роботи не поменшало. Через те що багато колег стали на захист України, Дмитру нерідко доводилося працювати за двох. Та до великого навантаження він був готовий.

«Роботи Дмитро не боявся, адже був працьовитий, зібраний. У цьому йому допомагали професій досвід та життєва мудрість», – згадують його колеги.

У березні 2025 року Дмитро був переведений до цеху ремонту металургійного устаткування №1 Запоріжсталі. Тут він продовжив займатися звичною справою – ремонтував обладнання агломераційного, доменного, мартенівського та прокатних цехів комбінату.

Добре знав тонкощі роботи, відповідально ставився до кожного завдання, ділився досвідом із менш досвідченими колегами.

Його бригада була командою справжніх професіоналів. Колеги, які часто працювали з ними пліч-о-пліч, цінували їхню злагодженість, відповідальність і майстерність. Знали: на Дмитра та його колег можна покластися.

Тепер про цю бригаду згадують із важким серцем.

У ніч на 11 серпня російський ворог атакував Запоріжсталь . Внаслідок обстрілу загинули вісім працівників підприємства. Ще 26 запоріжсталівців зазнали поранень. Серед загиблих був Дмитро Пантєлєєв. Четверо працівників його бригади ЦРМУ №1 загинули, ще двоє зазнали важких поранень і проходять реабілітацію.

Дмитро був не лише досвідченим працівником. Він був люблячим татом і дідусем, людиною зі своїми улюбленими заняттями та планами на майбутнє. Піклувався про доньку Юлію, любив проводити час з онукою Мірою, захоплювався риболовлею, шахами, комп’ютерними іграми.

«Батько був дуже розміреною та розсудливою людиною. Він умів підтримати у потрібний момент, заспокоїти, налаштувати на позитив і нагадати, що варто цінувати кожну мить життя. Особливо радів новим навичкам своєї онуки, часто гуляв із нею та тішився її маленьким перемогам. А ще дуже любив кота, якого я йому подарувала. У ньому було багато тепла й турботи, які він віддавав своїм близьким. Нам його дуже не вистачає», – ділиться Юлія, донька Дмитра.

Колеги пам’ятають Дмитра і за простими моментами, які тепер стали особливо цінними.

«З Дмитром довгий час працювали разом. Завжди спокійний, зосереджений – він і нам передавав це відчуття спокою. А ще дуже каву любив, для нього це була ціла церемонія перед початком роботи. Як же тепер не вистачає оцієї простої розмови за кавою. Нам усім дуже важко прийняти цю втрату», – говорить слюсар-ремонтник ЦРМУ №1 Євген Сівак.

Добра пам’ять про Дмитра Пантєлєєва назавжди залишиться з його родиною, друзями та колегами.

Пам’ятаємо кожного цивільного, чиє життя забрала росія. Не пробачимо.

Вічна пам’ять Дмитру Пантєлєєву.

Зазначимо, що в ніч на 12 вересня росія втретє за останній місяць атакувала Запоріжсталь балістичними ракетами. Чотири ракети влучили у виробничий майданчик підприємства, яке після попередніх ударів 11 і 27 серпня досі не відновило виробництво.

Запорізькі