"Від його усмішки ставало легше": у Запоріжжі згадують загиблого працівника Запоріжсталі Євгена Толкунова

24 вересня 2026 р. 09:17

24 вересня 2026 р. 09:17

Пам’яті Євгена Толкунова: своєю посмішкою заряджав позитивом усіх навкруги

Ворожа атака 11 серпня 2026 року обірвала життя восьми цивільних працівників Запоріжсталі. Загиблого запоріжсталівця Євгена Толкунова , бригадира бункерів доменного цеху, колеги згадують виключно як уважного та відповідального професіонала, якому довіряли роботу, людей і найскладніші завдання.

Професійний шлях чоловіка на Запоріжсталі розпочався у квітні 2002 року. Він прийшов працювати вантажником цеху залізничного транспорту, а згодом змінив напрям роботи та став бункерувальником доменного цеху. У 2017 році Євген став бригадиром бункерів доменного цеху.

Заступник начальника доменного цеху з підготовки виробництва Сергій Івженко згадує своє перше враження про Євгена та його ставлення до роботи. Він побачив у молодому працівникові якості, які згодом допомогли йому вирости до бригадира:

«Ми знайомі ще з того часу, як він працював вантажником у підрядній організації. Я одразу побачив у ньому потенціал – дуже вже він був уважний, надійний та відповідальний. Нам такі люди потрібні завжди, тож я запропонував йому роботу бункерувальника у доменному цеху. Він погодився і прийшов до нас працювати. Він справлявся, старався, і з часом я висунув його кандидатуру на бригадира».

Євген справді вирізнявся особливим ставленням до роботи. Він завжди був уважним до деталей, усе записував і документував. Колеги знали: якщо Євген взявся за справу – на нього можна розраховувати і бути певними: він все зробить вчасно та якісно.

Євген підміняв майстрів, тож колеги бачили його вже не лише як досвідченого працівника, а й як керівника, якому довіряли. Цього року чоловік готувався до наступного професійного кроку – його планували подавати на посаду майстра. Він багато навчався, переймав досвід і поступово готувався до нового рівня відповідальності.

Дружина Євгена Євгенія розповідає, що останнім часом він особливо переймався цією підготовкою. Хотів добре впоратися з новими обов’язками, нікого не підвести й усе зробити правильно. Він дуже любив свою роботу і відповідально ставився до справи, якій присвятив понад два десятиліття.

Олександр Хухровський, змінний майстер доменного цеху, знав Євгена близько 20 років. Саме він допомагав йому готуватися до роботи майстра:

«Ми з Євгеном давно знайомі. Бачилися, можна сказати, кожні три дні. Дуже важко повірити, що така страшна доля чекала на таку світлу людину. Він був дуже позитивний: коли йде назустріч – усміхається, і якось самому на душі легше. Я його на майстра навчав. Усі такі надії на нього покладали».

По роботі Євген спілкувався з багатьма колегами за різними напрямками.  Наприклад, контролер у виробництві чорних металів Павло Косінський добре знав його як професіонала і керівника. Чоловік ділиться: Євгена в колективі поважали за справедливість, вміння знайти спільну мову та людяність.

За межами Запоріжсталі Євген був таким самим уважним і турботливим — передусім для своєї родини. Разом із дружиною Євгенією вони виховували доньку Софію, яка займається художньою гімнастикою та має звання майстра спорту.

Євген щиро підтримував її захоплення: цікавився тренуваннями, навіть після змін знаходив сили й час вболівати за доньку на змаганнях.

«Він завжди дуже відповідально ставився до себе. Займався спортом у вільний від роботи час, стежив за своїм здоров’ям. Узагалі він був дуже відповідальним у всьому – і в роботі, і вдома. Для нас він був просто люблячим чоловіком і татом. Йому було важливо, щоб у родині все було добре, щоб донька займалася тим, що любить. Він завжди нею пишався, підтримував її та був її найвідданішим уболівальником», – каже Євгенія Толкунова, дружина Євгена.

Чоловік любив проводити час із родиною на природі. Особливо любив прогулянки в Дубовому гаю – саме там, разом із найближчими, він по-справжньому відпочивав. У вихідні вони також гуляли, ходили в кафе чи кіно. Йому було важливо просто бути поруч із рідними.

Близькі згадують і його маленькі звички, які сьогодні стали особливо дорогими спогадами. На роботі Євген майже завжди ходив у бандані й навіть жартував, що без неї його можуть не впізнати.

Для родини, друзів і колег це важка втрата. Євгена Толкунова пам’ятатимуть світлою позитивною людиною, поруч із якою ставало легше просто від однієї усмішки.

Запоріжсталь залишається поруч із родиною Євгена Толкунова та надає необхідну допомогу і підтримку.

Пам’ять про Євгена назавжди залишиться серед його колег, друзів і близьких – як про надійного працівника, справедливого керівника і порядну людину.

Нагадаємо, що 17 вересня по комбінату вчергове вдарили двома балістичними ракетами , постраждав працівник.

Запорізькі