Кілька музичних світів за один вечір: у запорізькій філармонії відкрили новий концертний сезон (фото)

28 вересня 2026 р. 13:35

28 вересня 2026 р. 13:35

Від джазу до "Frozen": яким було відкриття нового сезону запорізької філармонії

Я йшла до філармонії з дуже простим очікуванням: вийти звідти у кращому настрої. І, здається, концерт-відкриття 87-го сезону саме це й зробив.

Цього разу програма була побудована так, що за один вечір можна було кілька разів змінити музичний настрій. Світові хіти, французька пісня, класична естрада, джаз, українська народна музика та сучасні українські композиції — усе це звучало в одному концерті.

Причому більшість композицій я раніше не знала. Принаймні так, щоб одразу впізнати назву. І саме це виявилося цікавим: замість вечора з набором знайомих пісень вийшла маленька музична подорож.

Найбільше мене, несподівано навіть для мене самої, зачепила джазова частина. Я люблю джаз і спеціально ходжу на такі концерти, але у цей вечір він прозвучав для мене особливо атмосферно.

Є в цій музиці щось кінематографічне — ніби на кілька хвилин опиняєшся в іншому часі: старі кіностудії, бари, приглушене світло, зовсім інший ритм життя. У програмі, зокрема, прозвучав джазовий стандарт Duke Ellington "Don’t Get Around Much Anymore".

А ще мені дуже сподобалося, як сучасно прозвучала українська народна пісня "Два дубки". Я взагалі люблю, коли старі культурні речі не залишаються музейними експонатами, а отримують нове життя. Приблизно так само мені подобаються сучасні ремікси українських пісень, традиційні мотиви в актуальному одязі чи будь-які інші способи зробити культуру частиною сьогодення.

Знайшлися і композиції, які я впізнала одразу. Наприклад, "Frozen" Мадонни та "Без неї ніяк" гурту "Без Обмежень". І от саме ці пісні після концерту ще довго крутилися в голові. Мабуть, є така категорія попмузики, яка вже встигла стати класикою — навіть якщо ми не називаємо її такою.

Окремо я запам'ятала Ігоря Спориша. На початку концерту він виконав французьку "SOS d’un terrien en détresse" Мішеля Берже та Люка Пламондона — пісню з рок-опери Starmania, відому своїми складними вокальними партіями.

Французькою я не володію, та й сама така лірична манера — не зовсім моя музика. Але тут справа була не в тексті. Я просто слухала, як співак переходить між різними тембрами й регістрами, бере високі та низькі ноти — і поступово ловила себе на думці, що це дуже круто.

Пізніше він ще вийшов на сцену разом із Сергієм Пивоваровим та Тарасом Максименком у "Can’t Take My Eyes Off You" — тій самій пісні, яку багато хто пам'ятає за приспівом "I love you, baby". І це вже був зовсім інший настрій: легкий, грайливий, майже святковий.

У результаті найбільше мені сподобалося саме різноманіття. Не всі номери були моїми, деякі я слухала просто з цікавості, але за один вечір вдалося побувати у кількох абсолютно різних музичних реальностях.

А головне — після концерту я вийшла з філармонії саме з тим настроєм, за яким туди йшла. Мабуть, кращого підсумку для відкриття нового сезону й не потрібно.

Фото авторки та Запорізької обласної філармонії

Запорізькі