Втратила бізнес, але знайшла нову справу: в Запоріжжі мелітопольчанка займається танцювальною терапією (фото)

16 жовтня 2026 р. 14:00

16 жовтня 2026 р. 14:00

Після переїзду до Запоріжжя Ірина Глинянська відновила заняття з танців, долучилася до роботи благодійних фондів і вирішила стати психологинею

Війна змусила Ірину Глинянську залишити рідний Мелітополь, майно та бізнес, які вона розвивала роками. Однак жінка не відмовилася від справи, якій присвятила понад два десятиліття.

Переїхавши до Запоріжжя , вона знову відкрила танцювальні групи, почала проводити заняття для людей, які пережили стрес, а згодом вирішила здобути другу вищу освіту з психології. Тепер мелітопольчанка прагне об'єднати танці , тілесну терапію та психологічну допомогу.

Історію Ірини розповіла Запорізька обласна служба зайнятості на своїй сторінці у фейсбуці.

Родина Ірини залишила Мелітополь увечері 24 лютого 2022 року. Спочатку близькі сподівалися знайти безпечніше місце у Василівці, де мешкали їхні родичі. Проте замість швидкого порятунку на них чекали півтора місяця тривожного очікування та небезпеки.

Вибратися на підконтрольну Україні територію вдалося завдяки першому гуманітарному коридору. Родина дісталася Запоріжжя буквально за кілька днів до того, як цей шлях остаточно перекрили.

До повномасштабної війни Ірина мала досвід роботи у різних сферах. За освітою вона економістка, керувала регіональним напрямком у фінансовому та медичному страхуванні, розвивала сімейні бізнеси. Водночас понад 20 років свого життя жінка присвятила викладанню бальних танців.

Окупація перекреслила звичне життя та позбавила її бізнесу й майна в Мелітополі. Однак залишилося те, що неможливо забрати, — досвід, любов до танців і бажання працювати з людьми.

Уже в липні 2022 року Ірина відновила заняття та відкрила танцювальні групи в Запоріжжі. Вона не сумнівалася, що хоче повернутися до улюбленої справи, хоча для цього потрібен був час, аби знову зібратися з силами.

« Танці — це справа мого життя, моя віддушина. Питання, чи відновлювати їх, навіть не стояло. Це була лише справа часу та накопичення емоційного ресурсу », — згадує жінка.

Під час війни Ірина також почала співпрацювати з міжнародними благодійними фондами. Вона проводила заняття з рухово-танцювальної активності для людей, які пережили стрес. Такі зустрічі стали для неї можливістю використовувати власний досвід танців, щоб підтримувати інших.

Однак для співпраці з деякими благодійними фондами була необхідна психологічна освіта. Крім того, Ірина неодноразово чула від знайомих слова підтримки, які наштовхнули її на думку про професійне навчання.

« Якби ти була психологом, я б ходив/ла тільки до тебе! » — такі відгуки вона отримувала від людей, які цінували її підхід.

Тож жінка вирішила здобути другу вищу освіту за спеціальністю «Психологія». Про можливість навчатися безоплатно за ваучером Державної служби зайнятості їй розповіла знайома.

Ірина звернулася до Мелітопольської філії Запорізького обласного центру зайнятості, щоб скористатися цією можливістю.

Нині вона здобуває психологічну освіту, аби поєднати професійні знання з багаторічним досвідом викладання танців та власним життєвим шляхом.

Отже, історія мелітопольчанки — це не лише про вимушений переїзд і втрату справи, а й про можливість почати новий етап життя та знайти спосіб допомагати людям, які переживають складні часи.

Запорізькі