Воїн Світла Денис ДОВЖЕНКО останній бій прийняв у Гуляйполі

21 жовтня 2026 р. 16:21

21 жовтня 2026 р. 16:21

«Він віддав найдорожче — власне життя, аби жила Україна. Закрив собою побратимів, аби вони мали змогу обійняти своїх рідних. Його подвиг — це наша вічна пам'ять і наш невиплаканий біль…»

Любляче серце, що билося для рідних та Батьківщини

Денис Леонідович Довженко (позивний «ДЕН») народився у 1990 році. Для своєї родини він був міцною опорою, люблячим чоловіком, турботливим і ніжним батьком, а для друзів — світлою, щирою людиною великого серця та надійним побратимом.

З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації Денис без вагань і сумнівів добровільно став на захист рідної землі. Він не зміг залишатися осторонь, коли ворог прийшов нищити його домівку, і до останнього подиху мужньо виборював право українців жити у вільній державі.

Бойовий шлях легендарного воїна ССО

Шлях хоробрості та самопожертви Денис розпочав у березні 2022 року в складі реактивно-тактичної групи «Степові Вовки» , яка тримала оборону Запорізького краю. Згодом зі зброєю в руках зібрав про себе славу підрозділу Руху опору Сил спеціальних операцій «Медоїд» .

З 2023 року головний старшина Довженко став частиною еліти українського війська — 73-го морського центру Сил спеціальних операцій імені кошового отамана Антіна Головатого (в/ч А3199) , де обіймав посаду командира відділення групи команди 3-го загону.

Географія його бойових подвигів охоплює найпекельніші точки фронту: Донецьку, Запорізьку, Миколаївську та Херсонську області. Він неодноразово вступав у прямий контакт із ворогом під шквальним артилерійським і мінометним вогнем, під постійною загрозою ворожих БпЛА, організовував проходи крізь мінні поля, рятував життя та надавав домедичну допомогу пораненим побратимам.

Віхи незламності та героїзму:

Останній бій та вищий вияв самопожертви

2 грудня 2025 року у місті Гуляйполе Запорізької області воїн прийняв свій останній бій.

Під час виконання чергового спеціального завдання по місцю перебування групи було завдано підступного удару ворожою артилерією та БпЛА типу «Молнія». У вирішальну секунду між життям і смертю головний старшина Денис Довженко прийняв удар на себе, закривши власнім тілом побратимів .

Він дістав поранення, несумісні з життям, і загинув на місці як справжній Герой — зі зброєю в руках, до останнього подиху вірний військовій присязі, своїм побратимам та українському народові.

Державні нагороди та визнання Подвигу

За професіоналізм, незламну волю, мужність та відданість Батьківщині Денис Довженко відзначений високими нагородами:

Незагоєна рана в серцях та вічна шана

Головний старшина Довженко Денис Леонідович — гідний син України, людина непохитної волі, високого обов'язку та великої душі. Його подвиг, неоціненний внесок у свободу держави та самопожертва заради життів побратимів є прикладом найвищої любові до рідної землі й заслуговують на найвище державне визнання.

Вічна пам’ять і доземний уклін полеглому Герою!

Низький уклін усім, хто став на захист Батьківщини!

Слава Україні! Героям Слава!

Запорізькі