вологість:
тиск:
вітер:
40 років «Сучаснику» - ювілей, якого не буде… Біль втрати й віра у відродження
Цьогоріч, якби не російська війна, Гуляйполе мало б відзначати 40-річчя свого величного культурно-спортивного комплексу «Сучасник». Чотири десятиліття тому він став окрасою міста, осередком культури, спорту й творчості, місцем зустрічей, юнацьких захоплень і спільних радощів. Та замість ювілейних урочистостей - гіркий спомин про зруйновану будівлю, яка була рідною для кількох поколінь гуляйпільців.
Будівля, у якій жило місто
У далекі 80-і роки минулого століття делегація Гуляйпільського району декілька разів їздила до Києва, аби отримати дозвіл на будівництво сучасного культурно-спортивного комплексу. Зрештою, через певний час наполегливі зусилля принесли результат - Рада Міністрів УРСР дозволила звести цей масштабний проєкт у районному містечку. Будували його всі разом, методом народної толоки.
КСК «Сучасник» звели наприкінці 1986 року за проєктом архітектора Ю. Батієвського та інженера В. Колбіна. А вже 31 січня 1987 року відбулося урочисте відкриття закладу яскравим святом під назвою «КСК «Сучасник» запалює вогні!». Протягом 35 років він залишався головним культурним і спортивним серцем Гуляйпільської громади, слугуючи незмінним місцем для проведення найважливіших міських і районних заходів, концертів, вистав, змагань та святкових зустрічей.
Архітектура будівлі вирізнялася своєрідністю. Комплекс складався з окремих блоків, у його оформленні поєднувалися глухі та засклені поверхні. Для свого часу це була добротна модерністська споруда, у якій архітектурне рішення підпорядковувалося ідеї багатофункціонального культурного простору.
До появи «Сучасника» на цьому місці розташовувався комплекс земської лікарні, формування якого розпочалося ще у 1870–1880-х роках. Медичний заклад працював тут до 1980-х років, а згодом територію віддали під будівництво нового будинку культури. Так місце, пов’язане з історією медицини Гуляйполя, отримало нове призначення - стало осередком культурного життя громади.
Але… у ніч із 5 на 6 листопада 2022 року російський ракетний удар фактично вщент зруйнував цю величну споруду. Разом із її стінами було пошкоджено не лише міський простір, а й особливий світ спогадів, у якому жили дитинство, юність, творчі мрії та щасливі миті багатьох гуляйпільців…
Місце, де виростали покоління
І от тепер ми говоримо, що колись у стінах «Сучасника» працювали 4 комунальні заклади: централізована клубна система, централізована бібліотечна система, дитяча школа мистецтв і дитячо-юнацька спортивна школа. Тут навчалися музики й малювання, займалися спортом, співали, танцювали, виходили на сцену, відкривали в собі таланти й знаходили друзів.
Історик, голова громадської організації «Гуляйпільські старожитності» Сергій Звілінський пригадує, що із появою нового будинку культури до нього переїхало чимало закладів, зокрема музична й художня школи, почали працювати різноманітні спортивні секції. У комплексі були великий спортивний зал, концертна та виставкова зали, репетиційні студії, бібліотека. Зосереджене тут культурне життя охоплювало чи не кожну родину, а позашкільна діяльність дітей і молоді стала невіддільною частиною міського побуту.
«Це стало центром загалом культурного життя міста, вся позашкільна діяльність була в ньому зосереджена. І моє дитинство, і інших дітей Гуляйполя - все проходило там. Там будь-які гуртки були, проводили вистави, діяв аматорський драмтеатр, заняття по вокалу. Це серце міста було», - згадує Сергій Звілінський.
Ці слова говорять красномовніше, ніж оцінка значення однієї будівлі. Це пам’ять людини, для якої «Сучасник» був частиною власного життя, і водночас голос цілого покоління гуляйпільців, які колись поспішали сюди на репетиції, вистави, концерти й тренування.
Особливе місце у спогадах посідає і фонтанчик біля комплексу. Він став ще однією прикметою міста, знайомим орієнтиром і місцем зустрічей. «Зустрінемось біля КСК або біля фонтану» - так домовлялися друзі, призначали побачення молоді, збиралися компанії. За цими простими словами ховалося відчуття рідного міста, його звичного, затишного життя, яке тоді здавалося таким природним і незмінним.
«Руйнування такого об’єкта морально прибило всіх, бо там виросло не одне покоління. Все молодіжне життя проходило навколо нього», - каже історик.
Російська ракета зруйнувала стіни, але не змогла стерти пам’ять про те, чим був «Сучасник» для Гуляйполя. У кожного залишилося щось своє: перший виступ на сцені, оплески після концерту, улюблений гурток, спортивна перемога, зустріч із друзями чи звичайний вечір, коли місто жило мирними турботами.
Сцена, на якій звучало Гуляйполе
Щороку працівники Центру культури і дозвілля проводили близько 300 культурно-масових заходів для різних верств населення. У «Сучаснику» діяли 14 любительських об’єднань і клубів за інтересами, де люди різного віку мали змогу розвивати здібності, знаходити однодумців і долучатися до творчого життя громади.
Особливою гордістю були колективи, яким присвоїли почесне звання «народний аматорський колектив»: хор «Вольниця», вокальний ансамбль «Веселка» , театральний колектив «Тест» та ВІА «Демент». За кожною назвою стояли роки праці, репетицій, виступів, людської відданості мистецтву й любові до рідного краю.
Гуляйпільська сцена вражала своїми розмірами та технічними можливостями. Вона була оснащена навіть сценічним колом, що оберталося, завдяки чому постановки набували особливої виразності. Тут виступали відомі естрадні виконавці, вокальні, інструментальні, хореографічні, театральні й циркові колективи з різних куточків України.
У цій залі гуляйпільці переживали радість творчих зустрічей, захоплювалися майстерністю артистів, щиро аплодували своїм землякам і відчували, що їхнє місто є частиною великого культурного світу. Сцена об’єднувала людей, дарувала натхнення, допомагала юним талантам повірити у власні сили, а дорослим - не втрачати любові до прекрасного.
▼ І тут варто згадати тих, хто приїжджав і виступав на сцені КСК «Сучасник». Серед них – Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, Ольга Сумська, Наталія Могилевська, Віталій Козловський, Петро Чорний, Віктор Павлик, Наталія Валевська, гурт «Тік», квартет «Явір», Людмила Сенчіна, Ауріка Ротару, хорова капела з Литви, ансамбль пісні і танцю Чорноморського флоту, тріо Мареничів, Ніна Кірсо, гурти «Червоні маки», «Фата Моргана», «Лісапетний батальйон», Павло Дворський, театральний колектив з м.Чернівці, ансамбль пісні і танцю «Запорожці», Анатолій Сердюк, Сашко Лірник, Антін Мухарський, колектив Запорізької обласної філармонії, політики: Тарас Стецьків, Юрій Луценко, Олесь Доній, Олег Тягнибок, Михаїл Саакашвілі й навіть президент-утікач Віктор Янукович. Можливо когось і не згадали…
У 2021 році комплекс включили до переліку заходів, пов’язаних із соціально-економічним розвитком Запорізької області. За кошти субвенції з обласного бюджету у великому залі встановили інфрачервоні обігрівачі, а в грудні того ж року розпочався капітальний ремонт малого залу.
Здавалося, попереду - нові можливості, оновлення приміщень, нові творчі плани й зустрічі. Ніхто не міг уявити, що вже за рік улюблений культурний осередок громади перетвориться на руїни, а його працівникам і відвідувачам доведеться рятуватися від війни, роз’їжджатися по різних містах і вчитися жити далеко від дому.
Замість ювілею - біль утрати й віра у відродження
Сьогодні, коли «Сучаснику» мало б виповнитися 40 років, особливо гостро усвідомлюєш, скільки всього забрала російська війна. Знищено будівлю, у якій працювали десятки людей, де діти знаходили своє покликання, а дорослі присвячували роки розвитку культури й спорту рідного краю. Зруйновано простір, який об’єднував громаду, допомагав зберігати традиції та передавати їх від покоління до покоління.
Та культура не живе лише в стінах. Вона продовжується в людях, у піснях, які пам’ятають напам’ять, у виставах, що залишилися в серці, у дружбі, народженій на репетиціях, і в бажанні знову зібратися разом, коли на рідну землю повернеться мир.
Попри вимушене переміщення, втрату звичних робочих місць і рідних приміщень, працівники культури Гуляйпільщини продовжують підтримувати людей і свою країну. Вони захищають нашу Україну на фронті, проводять заходи в гуманітарних ХАБах, відвідують військових у шпиталях, приділяють увагу вимушеним переселенцям, співпрацюють із волонтерами, допомагають зберігати українські традиції та підтримують одне одного в найважчі часи.
Ще у 2022 році директор Департаменту культури та інформаційної політики Запорізької ОДА Владислав Мороко, говорячи про знищення культурних закладів російськими окупантами, наголошував:
«Нас не зламати. Працівники культури зброєю культури підтримують нашу країну. Проводять заходи у гуманітарних хабах, відвідують військових у шпиталях, приділяють увагу вимушено переміщеним особам, співпрацюють з волонтерами. Ми віримо в силу ЗСУ. Ми віримо в Перемогу. Відбудуємо все».
Ці слова й сьогодні звучать як обіцянка, яку гуляйпільці дають самим собі, своїм дітям і рідному місту.
Можливо, нині немає змоги відзначити ювілей «Сучасника» концертом, зібрати в його залі колишніх працівників, учасників творчих колективів, спортсменів і вдячних глядачів. Немає тієї сцени, на якій колись лунали пісні, і тих стін, що зберігали дитячий сміх та голоси артистів. Але є люди, які пам’ятають, яким він був, і бережуть у серцях усе, що пов’язане з цим місцем.
Ми віримо, що настане день, коли над Гуляйполем стихнуть вибухи, коли його мешканці зможуть повернутися додому, а місто знову наповниться дитячими голосами, музикою й людським теплом. І, можливо, колись на відбудованій сцені знову зазвучать українські пісні, закружляють у танці артисти, а глядачі зустрінуть їх щедрими оплесками. До Гуляйполя приїжджатимуть найкращі творчі колективи й спортсмени з усієї України та з-за кордону, а біля нового культурного осередку знову призначатимуть зустрічі друзі.
Бо «Сучасник» - це частина історії Гуляйполя, частина життя його мешканців, пам’ять про мирне минуле й мрія про майбутнє. І поки живуть люди, які пам’ятають його світло, його пісні та тепло людських зустрічей, - серце «Сучасника» продовжує битися.
Зруйнувати будівлю можна, але знищити пам’ять, любов до рідного міста й віру в його відродження - НЕМОЖЛИВО.
Валентина ЖОВНІРЕНКО
Джерело: gylyajpole.city
Новини рубріки
До Дня захисту дітей в Запоріжжі влаштували свято
18 листопада 2026 р. 17:41
Не обновляли с 1989 года: в Запорожье появятся новые дорожные знаки (ФОТО)
18 листопада 2026 р. 17:24