Відвага та єдність: Історії журналістів, які знайшли притулок на Прикарпатті

04 вересня 2024 р. 13:52

04 вересня 2024 р. 13:52


Редакція “школи журналістики” продовжує публікувати історії наших колег, які через повномасштабне вторгнення росії в Україну вимушено замешкали на Прикарпатті й тісно співпрацювали з Івано-Франківським Центром журналістської солідарності.

Пише Голос-Інфо з посиланням на Школу Журналістики

« Саме в Івано-Франківському Центрі журналістської солідарності ми познайомилися з головою НСЖУ Сергієм Томіленком», – Аліна Кравченко, журналістка з Сєверодонецька

Дехто з ВПО-журналістів згодом повернувся додому чи переїхав в інше місто, однак дотепер підтримує тісні зв’язки з працівниками Центру.
Серед них – журналістка Аліна Кравченко й оператор Олексій Рохман, які до повномасштабної війни працювали в ТРК «Донбас онлайн» у Сєверодонецьку. Телевізійники згадують, що обстріли в їхньому місті почалися дещо раніше. До повномасштабного вторгнення вони ще працювали, фіксували обстріли, а 24 лютого стало зрозуміло – на роботу ніхто не йде. Міський транспорт не їздив, а вказівок від керівництва не було жодних. Почалась інформаційна блокада. Єдиним джерелом інформації був ТБ-марафон і телеграм-канали.
Аліна й Олексій до останнього сподівалися, що обстріли закінчаться і з міста виїздити не доведеться. Залишалися в Сєверодонецьку ще майже місяць, та врешті-решт вирішили евакуюватись. Тимчасовий прихисток знайшли в Івано-Франківську наприкінці березня 2022-го. А з початку квітня, коли було створено Івано-Франківський Центр журналістської солідарності НСЖУ, вони тісно співпрацювали з ним, брали участь у багатьох заходах, які проводив Центр.
В Івано-Франківську наші колеги із Сєверодонецька понад півроку продовжували працювати у журналістиці, а в жовтні 2022-го розпочали роботу в проєкті «Журналісти важливі. ІСТОРІЇ життя та роботи в умовах війни», який тоді реалізовувала Національна спілка журналістів України за підтримки шведської правозахисної організації Civil Rights Defenders. У рамках проєкту Аліна Кравченко й Олексій Рохман розповідали про те, як вплинула війна на роботу колег. Вони підготували 19 матеріалів у різних форматах, а в проєкті «Журналісти важливі. ІСТОРІЇ життя та роботи в умовах війни» – загалом понад сто текстових та відео-історій.
На початку 2023-го Аліна Кравченко й Олексій Рохман переїхали у Львів, оскільки їх запросили на роботу в тамтешнє регіональне відділення Товариства Червоного Хреста.
Тепер сєверодонецькі медійники в Києві. Аліна працює в Національному комітеті Товариства Червоного Хреста України. Допомагає розвивати місцеві організації, а також здійснює тренерську діяльність у цьому напрямі. Олексій продовжує роботу відеографа, показуючи за допомогою відеокамери життя незламних українців.
Тепер ми з Олексієм живемо в Києві. Я маю цікаву роботу, Олексій також займається улюбленою справою, – розповідає Аліна Кравченко, – однак часто згадуємо Івано-Франківськ, тамтешній Центр журналістської солідарності та його координаторку Вікторію Плахту, колег-медійників, які неабияк підтримали нас після приїзду на Прикарпаття, долучали до різних заходів. Зрештою, саме на зустрічі в Івано-Франківському Центрі журналістської солідарності ми познайомилися з головою НСЖУ Сергієм Томіленком, який згодом запропонував нашій знімальній групі попрацювати в проєкті «Журналісти важливі. ІСТОРІЇ життя та роботи в умовах війни»”.
За словами Аліни, працювати в цьому проєкті було цікаво, оскільки розуміли його важливість, і водночас важко, адже кожна історія про вимушено переселених колег неабияк зачепила їхню знімальну команду, кожну історію вони пропустили крізь себе.
Де б ми з Олексієм не були, куди б нас доля не закинула, Івано-Франківськ назавжди залишиться в наших серцях, – зазначила насамкінець Аліна Кравченко, журналістка із Сєверодонецька”.
Вікторія Стрільчук.

Дехто з ВПО-журналістів згодом повернувся додому чи переїхав в інше місто, однак дотепер підтримує тісні зв’язки з працівниками Центру.

Серед них – журналістка Аліна Кравченко й оператор Олексій Рохман, які до повномасштабної війни працювали в ТРК «Донбас онлайн» у Сєверодонецьку. Телевізійники згадують, що обстріли в їхньому місті почалися дещо раніше. До повномасштабного вторгнення вони ще працювали, фіксували обстріли, а 24 лютого стало зрозуміло – на роботу ніхто не йде. Міський транспорт не їздив, а вказівок від керівництва не було жодних. Почалась інформаційна блокада. Єдиним джерелом інформації був ТБ-марафон і телеграм-канали.

Аліна й Олексій до останнього сподівалися, що обстріли закінчаться і з міста виїздити не доведеться. Залишалися в Сєверодонецьку ще майже місяць, та врешті-решт вирішили евакуюватись. Тимчасовий прихисток знайшли в Івано-Франківську наприкінці березня 2022-го. А з початку квітня, коли було створено Івано-Франківський Центр журналістської солідарності НСЖУ, вони тісно співпрацювали з ним, брали участь у багатьох заходах, які проводив Центр.

В Івано-Франківську наші колеги із Сєверодонецька понад півроку продовжували працювати у журналістиці, а в жовтні 2022-го розпочали роботу в проєкті «Журналісти важливі. ІСТОРІЇ життя та роботи в умовах війни», який тоді реалізовувала Національна спілка журналістів України за підтримки шведської правозахисної організації Civil Rights Defenders. У рамках проєкту Аліна Кравченко й Олексій Рохман розповідали про те, як вплинула війна на роботу колег. Вони підготували 19 матеріалів у різних форматах, а в проєкті «Журналісти важливі. ІСТОРІЇ життя та роботи в умовах війни» – загалом понад сто текстових та відео-історій.

На початку 2023-го Аліна Кравченко й Олексій Рохман переїхали у Львів, оскільки їх запросили на роботу в тамтешнє регіональне відділення Товариства Червоного Хреста.

Тепер сєверодонецькі медійники в Києві. Аліна працює в Національному комітеті Товариства Червоного Хреста України. Допомагає розвивати місцеві організації, а також здійснює тренерську діяльність у цьому напрямі. Олексій продовжує роботу відеографа, показуючи за допомогою відеокамери життя незламних українців.

Тепер ми з Олексієм живемо в Києві. Я маю цікаву роботу, Олексій також займається улюбленою справою, – розповідає Аліна Кравченко, – однак часто згадуємо Івано-Франківськ, тамтешній Центр журналістської солідарності та його координаторку Вікторію Плахту, колег-медійників, які неабияк підтримали нас після приїзду на Прикарпаття, долучали до різних заходів. Зрештою, саме на зустрічі в Івано-Франківському Центрі журналістської солідарності ми познайомилися з головою НСЖУ Сергієм Томіленком, який згодом запропонував нашій знімальній групі попрацювати в проєкті «Журналісти важливі. ІСТОРІЇ життя та роботи в умовах війни»”.

За словами Аліни, працювати в цьому проєкті було цікаво, оскільки розуміли його важливість, і водночас важко, адже кожна історія про вимушено переселених колег неабияк зачепила їхню знімальну команду, кожну історію вони пропустили крізь себе.

Де б ми з Олексієм не були, куди б нас доля не закинула, Івано-Франківськ назавжди залишиться в наших серцях, – зазначила насамкінець Аліна Кравченко, журналістка із Сєверодонецька”.

Вікторія Стрільчук.

Відвага та єдність: Історії журналістів, які знайшли притулок на Прикарпатті

Відвага та єдність: Історії журналістів, які знайшли притулок на Прикарпатті

Відвага та єдність: Історії журналістів, які знайшли притулок на Прикарпатті

Відвага та єдність: Історії журналістів, які знайшли притулок на Прикарпатті

Відвага та єдність: Історії журналістів, які знайшли притулок на Прикарпатті

Джерело: www.golosinfo.com.ua

Завантажуєм курси валют від minfin.com.ua