Тут люблять людей: розповідь переселенки з Херсону, для якої Івано-Франківськ став другим домом

20 жовтня 2024 р. 11:45

20 жовтня 2024 р. 11:45

Ольга – жінка, якій довелось покинути свій дім на Херсонщині через повномасштабне вторгнення. До останнього моменту покидати рідне місто їй з чоловіком не хотілось, але коли небезпека стала більшою і життя в стало важчим, вони вирішили переїхати туди, де безпечніше.

Про допомогу жінки українцям, які як і вона постраждали від російської агресії, волонтерство та підтримку, розповідає “Галка” .

“Наша донька отримала поранення, а дім був пошкоджений, тож ми прийняли рішення їхати. Донька вирішила залишитись в Херсоні, покидати дім ніяк не хотіла, і на її рішення ми вплинути не змогли”.

Подружжя не знало куди їхати, дивилось на карту та вирішили обрати Івано-Франківськ, адже тут жив їхній сусід, який власне і допоміг їм знайти житло. З собою вони привезли й котиків, адже вони для них є частиною сім’ї.

Звикання до життя в іншому місті

“Ми приїхали минулого року 14 серпня. Якось швидко адаптувались. Спершу було дивно, бо ми звикли, що магазини працюють до обіду. Тут все працює довше. В місті дуже гарно, багато зелені та природи. Мій чоловік тут ходить на рибалку, ми разом годуємо качок в парку та гуляємо. Мені дуже подобається Івано-Франківськ тим, що тут люблять людей. Всі вітаються, навіть якщо не знають один одного, люди привітні та доброзичливі”.

Коли Ольга з чоловіком знайшли квартиру та звикали до нового місця, то вирішили звернутись за допомогою в місцеву волонтерську організацію “Спільнота Святого Егідія”, де отримали базові та необхідні речі для облаштування дому, а також продукти.

“Коли ми лише приїхали, то нам порадили сюди прийти, адже ми спершу не мали нічого. Ми тут отримали допомогу і розговорились. Потім я вирішила приходити сюди і також допомагати таким, як я. Тут хороша атмосфера. В мене зʼявились тут нові знайомства”.

Жінка наразі активно допомагає тим, хто також був змушений покинути свою домівку через війну. Вона готує та роздає їжу, сортує та пакує допомогу, розраджує добрим словом. Завітавши в спільноту по допомогу – стала її частиною.

“Я розумію, що люди, які покинули свій дім потребують такої ж допомоги як і я колись”, – поділилась Ольга.

Волонтерство – це не лише про матеріальне

“ Спільнота Святого Егідія” – це міжнародна християнська організація, яка має різні ініціативи. Це і молитва, і конкретна допомога людям, які цього потребують. Від початку великої війни спільнота в Івано-Франківську стала гуманітарним центром для ВПО.

Головна ціль спільноти – допомога, але не лише матеріальна, а й підтримка та налагодження дружніх відносин з людиною. Люди тут отримують не лише їжу чи одяг, а й спілкування. 90% людей, які зараз допомагають в спільноті – це ті ж переселенці, які раніше приходили по допомогу.

“ Спільнота Святого Егідія” – це духовний і матеріальний спосіб допомоги. Люди приходять з певною потребою, але отримують значно більше, ніж очікували. Спільнота має великий досвід у інших країнах, тому нам вдається реалізовувати допомогу в трьох містах України: Львові, Івано-Франківську та Києві. Загалом ця спільнота є в більш ніж 70 країнах світу. У нашій спільноті загалом 200-300 людей, це велике коло. Хтось з них координує, хтось  – видає допомогу. Волонтери розділені по віку, аби вони знаходились в колі своїх однолітків та однодумців», – розповідає Іван Харук, керівник спільноти в Івано-Франківську.

Діти і літні люди – найбільше потребують турботи

До ініціатив спільноти можна віднести й Школу Миру. “ Школа Миру” – це можливість проведення часу для дітей. Вони разом вчать уроки, малюють та відволікаються від негативу .

“Ми проводимо чаювання з літніми людьми та підлітками. Вони разом пʼють чай, грають в настільні ігри. Намагаємось зробити так, щоб старше і молодше покоління зустрічались. Люди, які щодня сидять у смартфоні і люди, які його не мають, спілкуються на різні теми. Підлітки можуть дуже багато, їм потрібно дати шанс щось робити”, – розповідає нам волонтер Євген.

Спільнота допомогла двом літнім людям: 80-річній бабусі та 92-річному дідусю, відкривши для них дім сімейного типу. Підлітки їх відвідують, розмовляють на цікаві теми та не дають їм відчути себе самотніми.

Також члени спільноти готують та роздають готову їжу на вулиці у середу та п’ятницю.

Текст Марти Петрів

Івано-Франківські