вологість:
тиск:
вітер:
34 роки на висоті: кранівниця Бурштинської ТЕС руйнує стереотипи про "чоловічі" професії
На Бурштинській ТЕС працює жінка, для якої висота стала не тільки місцем роботи, а й справжнім джерелом натхнення. Це Світлана, кранівниця з 34-річним досвідом, яка щодня, піднімаючи на висоту важкі вантажі, руйнує стереотипи про «чоловічі» професії та надихає молодих колег своїм прикладом, пише КУРС .
Історію кранівниці розповіли на сторінці Бурштинської ТЕС.
Свій шлях у професію вона обрала ще в юності. Після школи Світлана вступила до Івано-Франківського училища, де навчалася на кранівника. У 1990 році жінка прийшла працювати кранівницею на ТЕС, і з того часу висота стала її робочим середовищем, яке вона опанувала до найменших деталей.
«Моя мама працювала на Бурштинській ТЕС, на паливоподачі, тому і я пішла по її стопах. Але через те, що я завжди любила висоту, лазила по горах, деревах, ця робота мені більше сподобалася», — пригадує Світлана.
Жінка з посмішкою згадує, як важко було звикнути до того, що кабіна крана височить над турбінами й котлами. Перші дні роботи були непростими: висота й відповідальність додавали адреналіну, але й вимагали витримки.
«Спершу було страшно, особливо коли дивишся вниз і бачиш колегу, який сигналізує, що робити. А ти маєш зрозуміти, що він хоче, й діяти обережно», — розповідає вона.
Проте, пройшовши стажування під наглядом досвідчених наставників, Світлана опанувала всі нюанси роботи на крані.
Попри те, що професія кранівника традиційно вважається «чоловічою», Світлана ніколи не відчувала дискримінації. Навпаки, колеги поважають її за майстерність та відданість справі, а керівництво завжди підкреслювало:
«Кранівник — це професія без статі».
Про роботу жінка відгукується так:
«Це морально важка робота, адже потрібно постійно зосереджуватись і бути уважною», — пояснює жінка.
Серед найпам’ятніших моментів у своїй кар’єрі Світлана виділяє підйом барабана котла вагою близько 100 тонн. Це було інженерне досягнення, адже вперше в Україні таке обладнання підняли без розрізання на частини, і цей підйом вимагав від кранівника і всієї команди максимальної точності й злагодженості.
«Це момент гордості, коли розумієш, що ти робиш щось особливе», — ділиться кранівниця.
Робота енергетиків стала ще складнішою в умовах війни, коли під час повітряних тривог потрібно швидко спускатися в укриття. Світлана зізнається, що родина постійно переживає за неї, але вона намагається залишатися спокійною, виконуючи свої обов’язки.
«Доводиться згортати кран, якщо він не застроплений до вантажу, бігти з висоти в 40 метрів до укриття, що забирає час. Але це є частиною українських реалій», — розповідає Світлана.
Нагадаємо, “Чоловіку досить вбрати костюм – і він начальник”: у Франківську обговорили дискримінацію жінок в юридичній сфері . У Франківську в Університеті Короля Данила (УКД) відбувся III Прикарпатський юридичний форум. Одна з панелей Форуму була присвячена відкритим і прихованим проявам дискримінації жінок у юридичній сфері.
Ctrl + Enter
Джерело: kurs.if.ua