вологість:
тиск:
вітер:
Був поруч у вогні війни й молитві: відійшов у вічність капелан Дмитро Бігун з Франківщини
08 лютого 2025 р. 15:26
08 лютого 2025 р. 15:26
У Храмі Різдва Пресвятої Богородиці у Рогатині – гірка тиша. Не почуємо пронизливого баритону, що впродовж десятиліть сповіщав Добру Новину, підносив серця до Бога, наставляв і втішав. Стихли кроки отця Дмитра Бігуна – душпастиря, який понад три десятиліття був вірним служителем своєї парафії, а ще – капеланом, що не боявся йти в саме пекло війни, коли Україна покликала.
7 лютого 2025 року Бог покликав його до Себе. На 68-му році життя і 45-му році священничого служіння перестало битися серце митрофорного протоієрея Дмитра Бігуна. Серце, яке вміщало стільки болю, стільки людських сповідей, стільки відчайдушних молитов на передовій.
Про це інформує “Галка” з посиланням на Рогатинську громаду.
Його дорога до вівтаря
Дмитро Бігун народився 15 жовтня 1957 року у селі Войнилів на Калущині. Дорога до служіння була довгою і тернистою. Він вчився у Калуському училищі, опановував мирські професії – плиточника-мозаїчника, муляра-штукатура. Але серце тягнуло до іншої роботи – духовної, жертовної, тієї, що несе спасіння.
«Пресвята Богородиця завжди супроводжувала мене на шляху мого покликання, ведучи до Господа, – ділився спогадами під час Літургії о. Дмитро. – Усі храми, де я служив, були присвячені Їй. Божа Мати допомагала у моїй життєвій місії».
У 1981 році о. Дмитро отримав дияконські й пресвітерські свячення, а через дев’ять років, коли Українська Греко-Католицька Церква виходила з підпілля, підтвердив свою вірність, прийнявши уряд священника від владики Софрона Дмитерка.
Парафії, на яких служив, завжди відчували його присутність не тільки у Літургії, а й у звичайних, буденних справах. Він був поруч у радості та в смутку, благословляв молодят, хрестив немовлят, проводжав в останню путь тих, хто відійшов у вічність, молився за хворих, був поряд з немічними.
Капелан, який не боявся пекла
Коли у 2014 році росія принесла війну на нашу землю, отець Дмитро не залишився осторонь. Його покликали стати капеланом 51-ої механізованої бригади.
– Чи ви не боїтеся, отче? – спитав його архієрей перед поїздкою на передову.
– Боїться кожен. Але якщо є потреба – я їду, – відповів він.
Його відправили в «саме пекло» – поруч з Іловайськом. Там, серед крові та вогню, він сповідав, причащав, просто слухав воїнів, які не знали, чи доживуть до ранку. Він був поруч, коли наші захисники втрачали друзів, коли питали: «Чому Бог таке допускає?». Капелан не мав легких відповідей, але мав віру. І ділився нею.
З Іловайська він потрапив до Дніпровського шпиталю, де зранені тіла і душі шукали розради. Потім – Дебальцеве, Піски…. Він ніс слово Боже туди, де смерть дивилася людям у вічі.
Його служіння оцінили не тільки побратими, а й держава – отець Дмитро отримав медаль «Захисник Вітчизни».
У неділю, 9 лютого, о 14:00 — чин похорону. Моління відбудуться у храмі Різдва Пресвятої Богородиці м. Рогатин.
Джерело: galka.if.ua
Новини рубріки
У Коломийській громаді за 5,4 мільйона гривень планують реконструювати берегоукріплення
08 лютого 2025 р. 17:14
Розкажи вірш Шевченка і отримай подарунок: у Франківську стартував конкурс читців
08 лютого 2025 р. 16:48
