Почуття та кохання: книжковий огляд від Фіртки

12 лютого 2025 р. 19:55

12 лютого 2025 р. 19:55

фото: Depositphotos

Фіртка пропонує черговий книжковий огляд від літературної експертки Надії Єшкілєвої.

Для першого в цьому місяці книжкового огляду я обрала романи про кохання. Одна з тем, завдяки якій читання було й залишається модним від найдавніших часів і до сьогодні.

Кожен має свій перелік улюбленого на тему почуттів і кохання. А тому зробити подібну підбірку не так просто. Комусь до вподоби пристрасть, ревнощі та популярні романтичні комедії (ромкоми). Комусь досі близька історія «Попелюшки», а хтось очікує кульмінаційного перетворення з «Красуні і Чудовиська».

Книги, що їх я підібрала для вас, досить різні за стилістикою та архетипами. Котрийсь з сюжетів зберігає напругу, інтригу і яблука до останньої сторінки. Десь історія кохання стане елементом виконання заповіту. Або ж драмою з елементами детективу і, можливо, комусь нагадає шекспірівських «Ромео і Джульєтту».

Я б хотіла розпочати свій огляд з делікатного і дуже дівчачого роману Лаури Вуд «Небо пофарбоване золотом». Роман про дорослішання і вихід у новий невідомий світ.

Лаура Вуд. Небо пофарбоване золотом. Пер. з англ. І. А. Коваль. - Харків: Вид-во "Ранок", 2024. - 384.

Використовуючи біблійний архетип спокуси й пізнання добра і зла, Лаура Вуд пропонує нам історію кохання у фіцджеральдівських декораціях «Великого  Ґетсбі».

Вже понад рік, як сімнадцятирічна Луїза (Лу) віднайшла собі місце для усамітнення. У покинутому маєтку Кардью, на невеличкому острові неподалік від її дому, де вона читає улюблені детективи Агати Крісті. Й пише сама.

За словами героїні: "Усе почалося з яблука. Вочевидь, проблеми часто починаються саме з нього, а це яблуко стало їхньою справжньою причиною - пендрагонське, із солодкою червоною м'якоттю, яке я поцупила в чужому садку.

Не знаю, чому вибрала саме цей день для відвідин острова. Після кількох років жадібних поглядів через смугу води мені раптом закортіло нарешті потрапити туди, ступити на його берег. Опинившись там, я майже вдерлася в садок і, не вагаючись, зірвала з гілки лискучий червоний плід. І після першого ж скуштованого шматочка була приречена.

На той час маєток Кардью в усій своїй розлогій зів'ялій красі не бачив жодного привітного обличчя (та й непривітного теж, кажучи щиро) вже п'ять років. Оточений муром садок, так само закинутий, як і будинок, був захаращений і здичавілий, аж поки я не прокралася туди.

Спробувавши того яблука, я більше навіть не намагалася подолати спокусу. Натомість повернулася наступного дня, і наступного після нього, щоразу досліджуючи трохи більше, проникаючи все далі вглиб таємничого острова, поступово привласнюючи собі кожну його частину".

Лу живе у великій родині, де багато дітей. Дотепер вона ділила кімнату зі своєю старшою сестрою Еліс. Разом вони розглядали журнали, допомагали по дому, ділилися найпотаємнішим. Проте Еліс виходить заміж за хлопця з котрим товаришує з дитинства. Через це Луїзі здається, що вона втрачає частинку себе. Дівчина не знає як віднайти саму себе і бути собою.

Луїзі важко дається розлука з сестрою, але ще важче пережити дні без її таємного місця. Воно тепер зайняте. Багаті і знамениті спадкоємці Кардью приїхали провести літні місяці у цьому спокійному, ідилічному місці і мало не впіймали її у бібліотеці маєтку.

Справжня історія Луїзи розпочнеться не з нового розділу її роману «Помста леді Амелії», який вона прагне дописати і зажити слави письменниці, а з ризику і спокуси знайти своє місце у золотому й недоступному новому світі.

У розпал джазової вечірки, у відремонтованому й освітленому маєтку Кардью, Луїза знаходить ще одне місце де можна заховатися й спостерігати за цими людьми, котрих вона уявляла радше персонажами роману і паперовими ляльками, аніж реальними людьми. Проте цього разу молодий спадкоємець Роберт викриває її схованку і вона не зможе більше тікати.

Прийняти умови нового світу не легко, особливо коли ти не знаєш його правил. Часто за фасадом золотих декорацій, дизайнерського одягу, джазових концертів і авторських коктейлів є свої ігри та свої таємниці.

Історія, що весь час тримає у напрузі. Відколи дівчина переступила поріг маєтку на запрошення сестри Роберта Кардью, я запитувала себе: «А чи це не гра?» Може ті молоді багатії перетворять спекотні літні дні у найбільше розчарування Луїзи? Авторка настільки майстерно маніпулює цією ймовірністю, що здається: ще одна сторінка і оповідь перетвориться в алюзію на «Небезпечні зв’язки» Шарля де Лакло. А, особливо, коли дізнаєшся, що з Америки приїхала багата наречена Роберта.

Пристрасть і сподівання, які можуть збутися, а можуть розвіятися разом з димом із комину пафосного маєтку. А, надто, коли розкриваються родинні таємниці. Коли надкушене яблуко спокуси закотилося достатньо далеко, щоби спричинити як втечу так і повернення.

Делікатна історія про те, як важливо навчитися відпускати і бути собою та віднайти свій шлях. Історія про взаємне кохання, про особливе порозуміння з першого слова. Коли не соромишся говорити. Коли не потрібні, ані маски, ані маскарад, щоби відчути себе справжньою. Коли він повернувся, аби знову тебе викрити і надкусити червоне пендрагонське яблуко з іншого боку.

Ще одна романтична історія – роман у вікторіанському стилі сучасної німецької письменниці Лінь Ріни «Книжкові хроніки Анімант Крамб», що вийшов у видавництві «Фабула».

Лінь Ріна. Книжкові хроніки Анімант Крамб. Роман. Пер. з нім. С. Орлова. – Харків: ВД «Фабула», 2025. – 496с.

Анімант Крамб у свої дев’ятнадцять досі незаміжня й понад усе у світі любить читати. Дещо незвично для Англії кінця ХІХ століття та геть проблемно для її матері.

В один з вечорів, коли Анімант наговорила зайвого й шанси на  одруження знову вивітрилися, її дядько Альфред вирішує допомогти родині. Він пропонує забрати небогу з собою до Лондона та прилаштувати непокірну на роботу в університетській бібліотеці.

Так починаються книжкові хроніки і перетворення Анімант Крамб.

За першим сніданком у своїх лондонських родичів книголюбка знайомиться з Вінстоном Бойлом. Молодий симпатичний чоловік працює юрисконсультом у відділі Альфреда, подорожує дирижаблями у інші міста, розповідає багато історій і, здається, завойовує увагу Анімант. Домашні здивовані й захоплені. А сама дівчина навіть не здогадується, як швидко її симпатія до цього чоловіка матиме несподівані наслідки.

За сніданком дівчина намагається бодай щось довідатися про загадкового бібліотекаря, котрий зажив слави відлюдника і не може знайти собі помічника, проте її ніби не чують. Схоже у рідних Анімант достатньо сміливості і сарказму, щоби призвичаїти дівчину до реальності. А випробування на те й створені, щоби їх долати.

Дівчина у бібліотеці. Нечувано. Проте віднині можливо.

Вона працюватиме з людиною, котра не знає манер. З таким собі «майстром змушувати інших почуватися дурними та зайвими». І це не єдиний стрес, що чекає на дівчину у її перші робочі дні. Часу на читання більше немає і так мало сил, щоби повернутися вчасно на вечерю. Та Анімант не з тих хто здається. Особливо, коли йдеться про повернення додому, де матір влаштовуватиме її життя.

Роман «Книжкові хроніки Анімант Крамб» про підтримку та вибір. Про те, що іноді треба стерегтися тих, з котрими дуже легко. Стерегтися того, хто занадто поспішає у своїх почуттях. Десь за тим поспіхом та світською маскою ховається твоє майбутнє. Майбутнє від якого варто відмовитися. Особливо, коли ці почуття не взаємні, а розум і логіка домінують над чуттєвістю і пристрастю.

Атмосферна історія про перетворення, дія якої відбувається серед давніх фоліантів і полірованого дерева. Історія незалежності, сміливості і стійкості. Історія про те, що іноді треба провалитися у велетенську механічну пошукову машину бібліотеки, аби побачити все навколо інакше. Про здатність розібратися з тим, що лякає й відкрити зачинені двері, які нагадують про таємниці «Синьої Бороди». Про прагнення дізнатися передісторію, щоби краще зрозуміти інших. Якщо навіть для цього необхідно перетворитися на Білосніжку і піти з сімома братами Рідами до пабу у лондонських нетрях.

Вікторіанський роман про перетворення і великі почуття.

Про прийняття і заперечення, так ніби й справді від ненависті до любові один крок. Про здатність побачити себе у комусь іншому, наче у дзеркалі й насмілитися сказати про свої почуття.

«Що знає вітер» — роман сучасної американської авторки бестселерів за версіями The New York Times, The Wall Street Journal та USA Today Емі Гармон.

Емі Гармон. Що знає вітер. Пер. з англ. М. Пухлій. - Х.: Віват, 2023. - 464 с.

Роман «Що знає вітер» надзвичайно делікатний і поетичний.

До кожного його розділу Емі Гармон припасовує віршовані рядки Вільяма Батлера Єйтса. І в такий спосіб поезія славетного ірландця перетворюється у музику, що супроводжуватиме нас у трепетній мандрівці часом. Мандрівці до Ірландії доби громадянської війни. Хоча, насправді, історія ця розпочинається у невеликій бруклінській квартирі ірландських емігрантів.

Молода та успішна письменниця Енн Ґаллагер побувала у багатьох куточках світу, проте досі не змогла вмовити свого дідуся Оїна відвезти її до Ірландії. У дитинстві вона слухала оповіді дідуся про його Батьківщину й, відповідно, мріє написати велику книгу про Ірландію. Проте у Оїна інші плани. Він хоче, аби онука написала історію про кохання. Енн має виконати волю дідуся і летить до Ірландії, щоби там розвіяти його прах та написати історію кохання. Проте зовсім не здогадується, що писатиме її не одна.

Енн пам'ятає кожну історію, яку дідусь встиг розповісти їй за життя. Вони говорили гельською, читали вірші Єйтса і вірили, що «вітер і вода знають усі таємниці Землі. Вони бачили й чули все, що коли-небудь було сказано чи зроблено. А якщо ти прислухаєшся, вони розкажуть тобі всі історії та проспівають усі пісні. Історія всіх, хто колись жив на світі. Мільйонів і мільйонів життів. Мільйони й мільйони історій».

Безмежна туга за дідусем і віра у вітер та воду приводять Енн на берег озера Лох-Ґілл. З нього розпочнеться історія, яку більше не треба слухати, а треба проживати. Розпочнеться з невеликого прокатного човна і перетвориться на воскресіння та повернення.

Поранення, неочікувані почуття і дім, що чекає на молоду жінку вісімдесят років. А ще цей чоловік - Томас Сміт. Майже незнайомець, про котрого Енн знає найменше. А він, натомість, готовий чекати на найдивніші пояснення і потрясіння, що очікують на нього після її порятунку.

Але чи готові до нових обставин історія та пам'ять? Вони, як відомо,  мають свої закони. Чи можна змінити їх, знаючи майбутнє? Чи можна відвернути певні події й змінити хід історії своєї країни? Енн і Томас вірили, що можна, а Оїн – більше не вірив. Чи може не вірив ніколи? Бо інакше не просив би онуку написати історію про кохання.

Таке кохання, яке не потребує надміру слів. Не потребує виправдань і безкінечних пояснень. Кохання, що може перетворитися у безмежну материнську любов до хлопчика Оїна, котрий втратив своїх батьків і повернув собі маму. Любов, що перетвориться у намальований червоний кораблик та велику колекцію дитячих книжок про неймовірні «Пригоди Оїна Ґаллагера».

Таке кохання, що мусить перетворитися у втрату і неповернення, коли у місці прихистку і порятунку стає надто небезпечно.

Кохання, що має своє продовження через вісімдесят років. Бо воно володіє іншими законами у часі і просторі. Воно не зникає і не губиться. Завжди має своїх співців і поетів. Свої невидимі портали навколо  червоного кораблика пам'яті.

«Епоха невинності» — найзнаменитіший роман американської романістки Едіт Вортон, що давно став надбанням класичної літератури. За нього  письменниця отримала Пулітцерівську премію 1921 року, якою тоді вперше в історії нагородили жінку.

У 1993 році режисер Мартін Скорсезе за книгою Едіт Вортон зняв фільм з однойменною назвою.

Едіт Вортон. Епоха невинності. Роман. – Харків: Вид-во «Ранок»: Фабула, 2024. – 400с.

Сюжет «Епохи невинності» починається на сцені Нью-Йоркської музичної академії, де дають «Фауста».

«Коли Ньюланд Арчер відчинив двері й увійшов у напівтемряву своєї ложі, завіса вже піднялася, і перед очима молодого чоловіка відкрилася сцена в саду». Ньюланд ретельно розглядає публіку й мріє про те, що читатиме Фауста на березі італійських озер з Мей Веланд - милою дівчиною, що сидить у ложі старої місіс Менсон Мінґотт з чудовим букетом білих конвалій.

Поруч з Мей, у ложі сидить молода незнайомка, її кузина – Еллен Оленська. І поки молодий закоханий Ньюланд Арчер витає у мріях, нью-йоркське вище товариство обурено розглядає ложу Мінґотів. Еллен Оленська щойно повернулася з Європи, втікаючи від свого чоловіка і має на меті переконати своїх впливових американських родичів посприяти її розлученню.

Ньюланд завжди не до кінця розумів своє оточення. Не міг розгадати таємницю тієї легкості, з якою ці люди вміють прихилити на свій бік, підхоплюють нові віяння та знають усе, що лише можна знати про розгалуження нью-йоркських аристократичних родів, про справи їхньої честі і гідності.

Попри все, молодий Арчер дослухається до своєї інтуїції. І вирішує, що ввечері у будинку Бофортів оголосить про свої заручини з Мей Веланд. Й саме тим врятує родину коханої від прикрої ситуації, що склалася через її кузену.

Коли починаєш знайомитися з історією Мей та Ньюланда, то здається що це тендітна і невинна історія кохання двох молодих аристократів у декораціях багатих домів Нью-Йорка зі своїми очікуваннями, ваганнями і розчаруваннями. З відвідинами і знайомствами, що принесуть багато неспокою і спокуси.

Проте для мене історія цієї молодої пари видається великою грою з надзвичайно високими ставками від самого початку і до кінця. Я зовсім не очікувала, що роман з такою ніжною назвою виявиться настільки чоловічим. Не патріархальним, а саме чоловічим.

Суспільство, що так відчайдушно живе подвійним життям і не приховує свої слабкості і, за певних умов, готове пробачати їх ближньому своєму. А, особливо, коли той ближній зберігає усі їхні статки.

Ньюланд був іншим. Освічений, закоханий у книги й достатньо вільний від упереджень та правил вищого світу. Але чи його оточення потребувало такого Ньюланда? Правильного, відданого і незалежного. Такого, що досі не знає ігор, у які мають грати аристократи.

Нові почуття, як заборонений плід і приреченість – головні елементи перевиховання молодого Ньюланда Арчера. Час, коли він має вирішити на чиєму боці гратиме. Що збереже, а від чого відмовиться назавжди.

Його порядність і доброчесність зможуть зберегти його сім’ю та добре їм’я. І Арчер Ньюланд проживе довге життя й безперечно буде значущою цеглиною у побудові вищого світу Нью-Йорка. Буде люблячим батьком і чоловіком. Його дні будуть заповнені гідними справами.

Водночас, Арчер щодня думатиме, «що залишилося від того маленького світу, в якому він виріс, чиї правила зламали його і зв’язали руки й ноги»? Правила, які й сьогодні підкинули йому шанс відігратися. Привели його під вікна, де він міг би стати самим собою, але жалюзі опускаються, гра продовжується.

І на завершення ще одна цьогорічна новинка – роман сучасної британської письменниці Розі Волш «Сім щасливих днів», що став міжнародним бестселером The New York Times й перекладений 35 мовами.

Розі Волш. Сім щасливих днів. Пер. з англ. Ю. Максимейко. - Х.: Віват, 2025. - 352с.

Кожного року Сара Макі повертається з сонячного Лос-Анджелесу до своїх рідних місць у Великій Британії, щоби провести свою відпустку з рідними та друзями.

Та цього разу батьки Сари заклопотані хворобою її дідуся і вона має трохи більше часу для того, аби побути наодинці зі своїми думками й дитячими спогадами. Молода жінка пригадує дні, що проводила зі своєю молодшою сестрою Ханною. Пригадує все те, що було до її «американського періоду». До того дня, коли сталася трагедія і все розкололося на до і після.

Едді сидів на тому місці, куди прямувала ця молода впевнена у собі жінка. Він обов’язково скаже їй про це пізніше. У вечір їхнього знайомства чи наступного дня.

Може тому, що чоловіку здається, що він занадто осілий, занадто прив’язаний до цього місця. А Сара вільна і впевнена. Вона з такою легкістю і невимушеністю залишилася у нього на тиждень, ніби вони знали один одного все життя. Сара зізнається, що все трохи інакше, аніж здається: «Багато років тому я заходилася прибивати до себе впевненість, як вивіску на крамницю. Та навіть попри те… я почуваюся незатишно, коли люди наголошують на ній. Незатишно й не захищено, наче людина на пагорбі під час грози».

Та сім днів, що їх Сара і Едді проводять разом, здаються їм ідеальними. Вони вірять, що саме тут, у майстерні Едді, поряд з білкою Стівом і спеченим домашнім хлібом, вони були справжніми і природніми. Були розкутими, веселими і закоханими.

Перед тим, як Сара піде, Едді обіцяв зателефонувати. Він записав усі можливі контакти Сари у Британіїї і Америці, зафрендив її у Facebook, сказав, що зателефонує, і зник. Тоді то й розпочинається найцікавіше.

«Сім щасливих днів» - історія, яка, без сумніву, триматиме вас у напрузі. І не лише тому, що Сарі доведеться дізнатися все про зникнення Едді. Це історія про те, якими важливими є взаємні довіра і правда. А ще про те, що все можна повернути. Можна повернути навіть тоді, коли ваша історія так сильно нагадує шекспірівських «Ромео і Джульєтту».

Аби розібратися у своїх почуттях, закохані мають припустити найгірше. Мають дослідити кожну таємницю і кожен вчинок, зроблений до і після. Щоби новий крок не став кроком заперечення і втечі. Бо іноді, аби йти далі, потрібно скинути з плечей тягар минулого і звільнити себе. Смуток і біль, що загорнулися у кокон хвороби мусять злетіти метеликами прощення.

У своєму романі Розі Волш підводить нас до того, що нове життя має дар зцілення. Листи, які так довго залишалися без відповідей, мають отримати своє продовження у потрібних словах і почуттях. Усьому свій час і своє місце. Свої пагорби і свої історії. Ті, які герої роману повторювали собі багато років поспіль і у які вірили.

Метелики злетіли. Час писати нову історію.

Книги про Різдво: огляд літературних новинок від Фіртки

Цікаво, драйвово та пізнавально: книжковий огляд від Фіртки

50 відтінків української літератури: книжковий огляд від Фіртки

Час робити висновки й не бути овочами: книжковий огляд від Фіртки

Книги про дім: огляд літературних новинок від Фіртки

Івано-Франківські