Цікаве про Україну: символіка квітів у культурі

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Цікаве про Україну: символіка квітів у культурі

12 березня 2025 р. 23:13

12 березня 2025 р. 23:13

Україна має доволі непросту й цікаву історію.

Її унікальні звичаї, здобутки творчих людей і неповторна культура заслуговують чималої уваги.

Саме тому Галицький кореспондент продовжує ділитися цікавими та маловідомими фактами про нашу країну.

А ви знали, про символіку квітів в українській культурі? Квіти завжди мали особливе значення в українських традиціях, оберегах та обрядах. Вони не лише прикрашають наші оселі, але й несуть глибокий сенс, пов’язаний із життям, любов’ю, пам’яттю та духовністю.

Зокрема:

Калина – один із головних символів України. Вона означає жіночу красу, материнство, непохитність духу й відродження. Недарма кажуть: «Без верби й калини – нема України».

Мальва – символ любові до рідної землі, поваги до предків і безперервності роду. Саме мальви часто зображують у народному живописі та піснях, де вони асоціюються з батьківською хатою.

Ромашка – уособлення чистоти, ніжності та мудрості. Її використовували у народній медицині як заспокійливий засіб, а ще – для ворожіння на кохання.

Волошка – символ скромності, простоти та щирості. Ця синя квітка часто зустрічається серед золотих полів пшениці, доповнюючи барви українського краєвиду.

Чорнобривці – квіти, що символізують родинний затишок, тепло та любов до рідної землі. Не дарма в народній пісні співають: «Чорнобривці посадила мама біля хати…».

Барвінок – вічнозелена рослина, що уособлює вічність, безсмертя та молодість. У весільних обрядах з нього плели вінки для наречених, а також використовували в обрядових піснях.

Як повідомляв “Галицький кореспондент”, в Україні знаходиться один з найстаріших у Європі солеварних заводів – Дрогобицький солеварний завод у Львівській області. Вперше згадка про сіль з Дрогобича датується 1390 роком, коли Володислав Опольчик обдарував галицьке архієпископство десятиною солі з Дрогобича. Поширено вказують, що солеварня (жупа) безперервно працює починаючи з 1250 року. Ця дата не має під собою жодної документальної основи. Проте дрогобицька солеварня згадується вперше лише в джерелах кінця XIV століття.