Втратив зір після поранення на фронті, але не зламався: історія прикарпатського захисника Віктора Вівчаренка (ВІДЕО)

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Втратив зір після поранення на фронті, але не зламався: історія прикарпатського захисника Віктора Вівчаренка (ВІДЕО)

14 березня 2025 р. 10:40

14 березня 2025 р. 10:40

Історія військового Віктора Вівчаренка, який воював у складі 56-ї мотопіхотної бригади. Захисник втратив зір після поранення на фронті, а зараз адаптовується до нових умов та допомагає іншим ветеранам.

Про це пише “Галка” з посиланням на Івано-Франківське обласне телебачення “Галичина”.

Віктора мобілізували в червні 2022 року. Він воював у Донецькій та Запорізькій областях, зокрема під Бахмутом. Під час ротації поряд із його машиною вибухнула російська міна.

“Я спіймав осколок у ногу, відразу ампутувало палець. Але найгірше – уламки влучили в обличчя, і я повністю втратив зір”, – розповідає захисник.

Десять місяців він провів у лікарнях, проте медики не змогли повернути йому зір.

“У Вінниці лікар підтвердив – зір втрачено повністю. Найважливіше було не просто почути це, а зрозуміти й прийняти”, – додає ветеран.

Попри травму, Віктор веде активне життя: самостійно розпоряджається побутом, платить за комунальні послуги, слідкує за новинами.

“Єдине, що справді складно – коли річ не на своєму місці. Якщо, наприклад, дитячий самокат стоїть у проході, це може стати несподіваною перешкодою”, – ділиться захисник.

Його дружина Тетяна зізнається, що найбільше хвилювалася за дітей.

“Вони звикли, що тато їх возить, розважає. Я переживала, як вони це сприймуть. Але все сталося природно: вони почали допомагати – водити за руку, підтримувати”, – розповідає Теьяна.

Однак у суспільстві є різні реакції.

“Якщо незрячий чоловік зачепив когось плечем, це не тому, що він грубий – він просто вас не бачить. На жаль, не всі це розуміють”, – пояснює Віктор.

Він наголошує, що для людей з порушенням зору дуже важливо спілкування.

“Нам потрібно чути, що відбувається навколо. Якщо ви бачите незрячого – просто поясніть йому, де він знаходиться, і це вже буде велика допомога”, – підсумовує ветеран.