вологість:
тиск:
вітер:
Вів бій до кінця: історія 21-річного Тараса Баришнікова з Коломийщини, який загинув у Серебрянському лісі (ВІДЕО)
18 березня 2025 р. 15:01
18 березня 2025 р. 15:01
20-річний Тарас Баришніков покинув спокійне життя в Польщі, щоб стати на захист України в лавах полку “Азов”. Молодий воїн загинув від поранень, отриманих під час бою в Серебрянському лісі на Луганщині. Односельці вшанували пам’ять героя на спеціальному вечорі.
Про це пише Галка з посиланням на “Подробиці”.
Тарас Баришніков народився і виріс у прикарпатському селі Залуччя. З дитинства займався спортивною гімнастикою, здобував призові місця на змаганнях. Тренери пророкували хлопцю успішну спортивну кар’єру, але у 18 років він разом із родиною переїхав до Польщі.
Коли почалася повномасштабна війна, Тарас з перших днів рвався на фронт. Після того, як побачив жахливі кадри з Бучі, твердо вирішив, що має бути на передовій. Він посилено тренувався, прокидався о 3:45 ранку, годинами бігав у парку, а потім їхав на роботу. Всі зароблені кошти надсилав в Україну, залишаючи собі лише необхідний мінімум.
“Я почала говорити, що я не виживу, якщо щось з ним станеться. А він мені каже: ‘Я вже дорослий, і я сам собі обираю те, що я хочу'”, – згадує мати Тараса.
Хлопець мріяв служити в “Азові”, але для цього мав пройти ретельний відбір. Через російське прізвище перевірка тривала чотири місяці. Батько пригадує, як син телефонував і ледь не плакав у трубку від розпачу, а потім радів, коли його нарешті прийняли до підрозділу.
Навесні Тарас долучився до 12-ї бригади “Азову”, а вже в липні 2023 року опинився на передовій. Виконував бойові завдання на території Серебрянського лісу на Луганщині. В трикутнику бою витягував поранених побратимів з-під обстрілів. Одного разу потрапив під мінометний обстріл – уламками йому ушкодило ногу.
“Отримавши поранення в ноги, він ще 15 хвилин вів бій до кінця. Коли він доповідав по рації, під час цього прийшов другий приліт”, – розповідають побратими.
Один із осколків наскрізь прошив голову. Поранений Тарас пролежав у лісі вісім годин, поки не вщухли обстріли. Лише тоді його змогли евакуювати – спершу в Слов’янськ, далі в Дніпро і Київ. Проте поранення були надто тяжкими, і 9 лютого боєць помер, так і не отямившись.
Батьки знайшли серед речей сина зошит із планами на майбутнє. Перший пункт був “не загинути”, другий – “стати професійним військовим”. Була й така дрібничка, як “потрапити в село хоч на 5 хвилин, розпалити вогонь у печі”, бо Тарас дуже любив це робити.
“Він захотів боронити Україну. Це просто патріотизм, молодий дух і все. В мене навіть залишилася така переписка. Він каже: ‘Я ні крапельки не жалію за свій вибір’. Є такі відчуття приналежності, що я роблю для України щось важливе'”, – згадує батько.
Посмертно воїна нагородили орденом “За мужність”. На вечорі пам’яті односельці зі сльозами на очах згадували і дякували тому, хто пожертвував власне життя, захищаючи Батьківщину. За три роки війни в громаді загинуло 11 захисників, більшості з них не було і 30 років.
Джерело: galka.if.ua
Новини рубріки
У Карпатах лавинна небезпека: застерігають від походів в горах
18 березня 2025 р. 19:05
До Ясіні продовжили маршрут поїзда Київ – Івано-Франківськ
18 березня 2025 р. 19:00