Модерував захід політолог, співзасновник Національної платформи Олег Саакян.
Стійкість – це не тільки слово, за ним стоїть багато чого прагматичного, – зазначив політолог. З ним погодилася співзасновниця Національної платформи Юлія Тищенко (Tyshchenko Yulia), яка виступила з вітальним словом. Зокрема, вона підкреслила, що стійкість є системною політикою, пов’язаною з різними сферами – соціальною, економічною, інформаційною, громадською, ментальною тощо.
Експертка нагадала, що у країнах ЄС політика стійкості більшою мірою стосується соціальних питань, суспільного розвитку і вирівнювання соціально-економічної ситуації в регіонах. Натомість НАТО приділяє увагу насамперед безпековому виміру. Україна намагається поєднати ці два напрямки, а також адаптувати розуміння стійкості до новітніх викликів повномасштабної війни.
Національна платформа не лише вивчає український феномен стійкості, але прагне впроваджувати відповідні політики у стратегічні документи на різних рівнях.
1 Учасники першої панелі представили портрет Івано-Франківської області крізь призму оцінки ризиків в умовах довготривалої війни.
“Українська формула стійкості” є результатом політичної культури та моделей поведінки, сформованих за всі роки незалежності.
Про це сказав співзасновник Національної платформи Володимир Лупацій. Він назвав компоненти формули: цінності демократії і свободи, самоорганізація, самозахист, самооборона, соціальні та управлінські інновації, співпраця влади і громадянського суспільства.
Також експерт розповів про дослідження з оцінки ризиків у п’яти прифронтових областях. У ньому враховувалися п’ять вимірів – це соціальна згуртованість, людська безпека, інфраструктура життєзабезпечення, безперервність управління та залучення громадян, а також інформаційна стійкість.
При оцінці увага приділялася й контексту, який обумовив каскадний (складний) характер загроз. До такого контексту належать війна та криза перспективи, невизначеність щодо її закінчення; криза управління; дефіцит самодостатності, залежність від зовнішньої допомоги; тягар війни, суспільний запит на справедливість; посилення диспропорцій соціально-економічного розвитку регіонів; соціальна згуртованість і потенціал демократії участі; посилення гібридної війни, терористичні операції, ІПСО, які призводять до фрагментації суспільства та підривають психологічну стійкість.
Показник або індекс стійкості, визначений для областей, де проводилося дослідження, є інтегральним. Загалом, виявилося, що з 60 показників, за якими відбувалося вимірювання, 34 опинилися у “червоній зоні” (з високою ймовірністю настання того чи іншого ризику та його впливу на стійкість відповідного регіону).
Хоча на Івано-Франківщині ризики не оцінювалися, Володимир Лупацій (Volodymyr Lupatsii) назвав декілька вразливостей області, які водночас відкривають нові можливості. Серед них – пошук ідентичності та стратегічне репозиціонування регіону, посилення економічної самодостатності, використання потенціалу релокованого бізнесу та створення нових точок зростання, усунення диспропорцій розвитку територій через часткову реорганізацію ОТГ та міжмуніципальне співробітництво тощо.
Для того, щоб рухатися далі, потрібен постійний аудит стійкості та оцінка ризиків області.
Ярослав Жаліло, заступник директора-керівник центру економічних і соціальних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень (
Національний інститут стратегічних досліджень
), теж звернувся до теми стійкості і соціальної згуртованості регіону та ризиків для них.
“Три роки повномасштабної війни не призвели до ситуації визначеності, коли, по-перше, ми можемо розуміти той набір ризиків, які постають перед нами, і, по-друге, формувати якісь чіткі плани”, – зауважив експерт.
Україна вступає у новий період з украй високими безпековими ризиками. Під час так званої “поствійни” агресор перенесе акценти на гібридні впливи, щоб посилити суперечності всередині українського суспільства. Отже, питання стійкості залишається центральним.
Експерт розповів про потенційні точки ризику для згуртованості у період поствійни та вказав напрямки рішень.
По-перше, йдеться про взаємодію захисників і людей, які не мають військового досвіду. Для запобігання “розриву” потрібно проводити виважені ветеранські політики на всіх рівнях. По-друге, є проблема зайнятості, яка вирішується розбудовою інклюзивної економіки громад, бізнесу, підприємництва. По-третє, питання, пов’язані з ВПО, їх адаптацією та реінтеграцією до приймаючих громад. Тут потрібне насамперед залучення ВПО до ухвалення рішень у громадах. По-четверте, біженці війни, тобто люди, які виїхали за кордон. Можливості їх повернення та їх особиста зацікавленість у цьому може відбуватися через відновлення стосунків з тими громадами, куди вони повертатимуться.
Нарешті, зовнішні інвестиції і контроль. В умовах поствійни і відбудови економіки у нас зростатиме частка іноземного бізнесу, який братиме участь в економічному розвитку громад.
“У тому разі, коли прихід іноземних інвесторів буде інклюзивним, тобто позитивно впливатиме на якість життя, на можливості зайнятості, на питання ідентичності, тільки тоді можна говорити, що розрив для згуртованості не буде реалізований”, – сказав Ярослав Жаліло (Ярослав Жаліло).
Запобігти ризикам можна лише формуванням розширених можливостей для розвитку.
Заступник міського голови м. Івано-Франківськ (
Івано-Франківська міська рада
) Віталій Федорів розповів про інтеграцію ВПО – лише у міській територіальній громаді зареєстровано близько 40 тис. переселенців. Для них створено вісім місць тимчасового проживання, відремонтовані два гуртожитки та декілька адміністративних будівель. Місто веде облік ВПО, які потребують житла – сьогодні їх близько 700.
Але значна кількість коштів міського бюджету йде на допомогу ЗСУ, тож ресурсів на житлові програми не вистачає. Також відкритим залишається питання про самі механізми допомоги: будувати нове житло або надавати пільги для його купівлі на вторинному ринку? Необхідно спростити процедури з виділення земельних ділянок для соціального житла, проте подібного рішення ще немає.
2- У другій панелі йшлося про управлінську стійкість та згуртованість громад Івано-Франківщини.
Відкриваючи дискусію, Микола Грабовецький, заступник начальника управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Івано-Франківської ОДА, визначив можливі виклики щодо керованості та опірності. Зокрема, це зростання соціального напруження через нерівномірний доступ до ресурсів; фрустрація та вигорання активної частини суспільства, а також втрата мотивації у волонтерів; “невидимість” ВПО та ветеранів; виборчий процес, який зазвичай розділяє суспільство й може призвести до конфронтації між різними соціальними групами. Для запобігання ризикам потрібне максимальне залучення громадянського суспільства до управління в громадах.
“
Головне, щоб ті, хто живе у місті, не відчували загроз”, – вважає Святослав Никорович заступник міського голови м. Івано-Франківськ (
Івано-Франківська міська рада
).
Під час війни головні ризики – безпекові, але викликом є й інтеграція ветеранів, зокрема, їх реабілітаційна підтримка. В Івано-Франківську діє програма “Пліч-о-пліч”: підписані меморандуми з Куп’янськом Харківської області (допомога з дронами), Гуляйполем Запорізької області та Покровським Дніпропетровської області (реабілітація військових в Івано-Франківську, у тому числі на базі приватних лікарень, яким місто компенсує витрати).
Святослав Никорович переконаний, що для зниження ризиків треба спиратися на певні дані. Зокрема, необхідна “безпекова карта” України, на яку б орієнтувалися потенційні інвестори.
Анатолій Лущак, голова Лисецької громади, член правління Всеукраїнської асоціації громад, зауважив, що стійкість громади полягає у її єдності. Самоврядування – це “тилова частина” опірності, яка допомагає військовим відстояти Україну на фронті. В умовах невизначеності стратегії громад теж мають бути “гнучкими” і корегуватися залежно від нових викликів.
“
Ми вчимося жити і працювати під час тривалої війни. Але й після навряд буде легше”, – сказав Андрій Рев’юк, заступник Тисминецького міського голови.
Для нього стійкість громад насамперед пов’язана з вірною розстановкою пріоритетів. Номер один у цьому списку – підтримка ЗСУ, матеріально-технічне забезпечення війська. Також важливою є реабілітація та інші соціальні програми, як, приміром, створення “єдиного вікна ветерана” у ЦНАП.
Андрій Рев’юк вважає, що перехід від війни до миру супроводжуватиметься геополітичними ризиками, викликаними нашою певною залежністю від інших держав, політичними ризиками, пов’язаними з виборами і залученням ветеранів до виборчого процесу, економічними ризиками та гуманітарними викликами після повернення людей з фронту та з-за кордону.
3- Третя панель була присвячена змінам у соціальній структурі області.
Заступниця директора департаменту соціальної політики Івано-Франківської ОДА (
Івано-Франківська обласна державна адміністрація
) Уляна Миронюк розповіла про згуртованість громад на початку повномасштабної війни та перспективи надалі. Оперативно, впродовж двох днів, був розгорнутий координаційний штаб, який у режимі 24/7 приймав біженців. По всій області створювалися додаткові місця тимчасового проживання у школах, лікарнях, гуртожитках.
Зараз інтеграція ВПО триває: діє державна програма з ментального здоров’я, відкрито 13 “Центрів життєстійкості”, понад 39 тис. ВПО вже отримали психологічну допомогу. На Івано-Франківщині створена Рада ВПО – цей майданчик допомагає донести інформацію про законодавчі рішення та місцеві програми для вимушених переселенців.
“У 2022 році ми отримали досвід, коли держава, суспільство та громадські організації стали на один бік барикад. Це і було секретом успіху”, – вважає Андрій Фармуга, громадський діяч, ветеран, фахівець з новітніх медіа та реклами.
Активізм, самоврядування та співпраця зберігаються й досі. Приміром, спільними зусиллями були відкриті “Центрі життєстійкості”, які вже згадувалися.
Андрій Фармуга переконаний, що програми з соціальної підтримки не мають робитися суто “для галочки”. Ті ж ветерани не питатимуть про “таблички” – вони зважатимуть на реальну якість послуг.
Ірина Фіщук, консультантка з грантового менеджменту Проєкту USAID ERA, експертка з розвитку ринку праці, пов’язує виклики і можливості з релокацією підприємств. Ринок праці області виявився не готовим до їх виробничої спеціалізації, отже потрібні програми швидкої перекваліфікації. За словами експертки, стійкість людини і суспільства визначається здатністю заробляти та утримувати себе.
В області спостерігається розрив між потребами бізнесу та державними навчальними програмами. Подолати такий розрив покликані, зокрема, професійні майстерні з робочих спеціальностей при центрах зайнятості.
Івано-Франківщина – тиловий регіон з новим потенціалом, який з’являється завдяки ВПО, бізнесу, ветеранам. Про це сказала Світлана Кропельницька, директорка Проектно-освітнього центру розвитку інновацій та інвестицій в регіоні “Агенти змін” Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (
Агенти змін Центр Прикарпатського університету
).
Війна стала каталізатором розвитку, але нагальним завданням залишається інтеграція бізнесу та потенційних кадрів. Для цього “Агенти змін” розробили спеціальну платформу, що є частиною цифрової сервісної екосистеми. За допомогою AI та Civic Tech платформа адресно працює з запитами, надає інформацію, куди саме з запитами звернутися, та забезпечує у разі необхідності експертну підтримку.
Іванна Кащишин, регіональна координаторка по роботі зі спільнотами ВПО в Івано-Франківській області, розповіла, що їх зусилля спрямовані на посилення спроможності громадських організацій – підтримка надається через мережу спільнот й співпрацю з органами місцевого самоврядування. До обласної мережі зараз входять п’ять спільнот, але загалом допомогу вже отримали понад 6 тис. осіб. На думку експертки, саме стійкість громадського сектора є визначальною для стійкості громад.
“
Турбота, небайдужість, зміни”, – такою, на думку політолога Олега Саакяна (
Олег Саакян
), є формула стійкості Івано-Франківщини.