Без стін і частково без даху: чому 80-річному жителю Бовшева, що на Прикарпатті не надали допомогу після влучання ракети окупантів у будинок

03 квітня 2025 р. 09:31

03 квітня 2025 р. 09:31

80-річний Остап Курляк живе у селі Бовшів Бурштинської громади, що на Івано-Франківщині. Його будинок тричі зазнавав руйнувань через атаки РФ. Нині він вже четвертий місяць — без стін і частково без даху після ракетного обстрілу РФ у грудні 2024 року. Найбільше руйнувань зазнав третій поверх його домівки.

Чоловік споруджував будинок з 1992 року для всієї своєї родини, яка теж вкладала у будову гроші. Третій поверх ще потребував капітальних ремонтів, аби там можна було жити. У березні 2025 чоловіку від Бурштинської громади надали брезент та вимурували колону, яка має підпирати третій поверх. Однак у державну програму "єВідновлення" громада досі не зареєструвала звернення прикарпатця.

Про це інформує Фіртка з посиланням на Суспільне .

"Я ледве допросився, щоб підперли металом"

Остап Курляк живе у будинку без стін від 13 грудня 2024 року, відколи в його оселю влучила російська ракета. Так він пригадує той день:

Так, 24 березня 2025 року Бурштинська міська рада надала чоловіку брезент, щоб накрити частину будівлі, де немає стін та даху.

Перед цим, 17 березня, комунальники вимурували колону на місці зруйнованої, яка підпирала частину третього поверху будинку. 5 лютого рятувальники, які розчищали завали, поставили замість колони арматурний стовп.

"Стара цегла, вони вимурували, а ця балка падала і за собою все тягнула — була б біда страшна. Я ледве допросився, щоб мені підперли металом, а вони вимурували.

Це вікно вибило, тут теж вікно було. Ну я вже не вставляю. Може, гроші дадуть — тоді вставлю", — каже Остап Курляк.

Постраждалий через ракетний обстріл чоловік про родичів, які живуть в Росії.

Остап Курляк споруджував цей будинок з 1992 року для усієї родини, яка теж вкладала гроші. Третій поверх ще потребував капітальних ремонтів. Сестри й одна з дочок чоловіка нині живуть у Хабаровську, що у РФ.

"Дочка моя — та хабаровська — боїться, і дві сестри молодші бояться. А сестра Марта починає зі мною розмову: "Слава Україні!" Я говорю: "Марто, так КДБ?" Вона відповідає: "Вже викликали. А мені 77 років, нащо я їм потрібна? Я ж не розповсюджую, нікого не агітую. Я свої думки висловлюю братові. Що, не маю права? Ви що, хочете писок мені закрити?" Так вона з ними говорить. Мені шкода правнуків моїх. Вони вже їх виховають так, як треба, моск*льщина та", — розповів Остап Курляк.

Зі слів чоловіка, у 1950 році його сім'ю вивезли в тайгу через те, що батько був в УПА. Згодом вони потрапили до Хабаровська.

"Ніколи не забуду. Я маму тримаю за спідницю. Марта моя — їй було два рочки — з другого боку. Братика двомісячного на руках тримає. І ми там жили до 1958 року, поки нас нарешті реабілітували.

Ми, виходить, невинуваті. Нам дали "ізбушку" за Хабаровськом, а сусіди навпроти на лавочках: "Скільки тому хохлу треба? Дивіться, вже другу корову завів". Місцеві жителі так казали — воно все ліниве", — пригадує чоловік.

На Івано-Франківщині підвищена небезпека ракетної атаки

"Завдали масштабного удару по Івано-Франківщині й намагалися по громаді", — Руслан Марцінків про атаку окупантів

Івано-Франківські