Бурштинська громада попрощалась з Героєм-Олексієм Боровковим
10 травня 2025 р. 15:50
10 травня 2025 р. 15:50
У день жалоби місто схилило голови перед світлою пам’яттю Олексія Боровкова — військовослужбовця, який загинув, захищаючи Україну. В останню земну подорож його провела численна громада.
Люди ставали на коліна, коли кортеж із тілом Героя наближався до Бурштина. У ПК «Прометей» зібралися всі, для кого Олексій був другом, побратимом, добрим знайомим — і ті, хто, не знаючи його особисто, прийшли з глибокою пошаною до його мужності, честі та самопожертви.
ОЛЕКСІЙ БОРОВКОВ
Народився 6 жовтня 1980 року в місті Кривий Ріг, Дніпропетровської області, у родині Галини та Олександра Боровкових. Тут минули його дитинство, юність, тут він дорослішав.
Навчався у Криворізькому ліцеї №16, згодом вступив до коксохімічного технікуму. Після його закінчення працював на металургійному заводі. Утім, любов до дороги та подорожей привела його до професії водія-дальнобійника. Багато років здійснював перевезення як в Україні, так і за кордоном.
Уже зрілим чоловіком переїхав до Бурштина, де зустрів свою кохану Анну, з якою 8 липня 2022 року створив сім’ю. Його вирізняли працьовитість, відповідальність і глибока турбота про близьких.
1 березня 2022 року, у перші дні повномасштабного вторгнення, Олексій добровільно став до лав Збройних Сил України. Служив водієм підвозу у складі самохідного артилерійського дивізіону.
Загинув під час виконання бойового завдання на Сумщині внаслідок ворожого удару.
Його серце зупинилося, та пам’ять про нього житиме у серцях тих, хто знав і любив його.
Життя Олексія було простим, але справжнім — із працею, турботою, любов’ю, гідністю й боротьбою. Він назавжди залишиться люблячим батьком, відданим чоловіком, прикладом сили й людяності.
Після громадського прощання жалобна процесія вирушила до храму Священномученика Йосафата, де спільно з духовенством громади на чолі з деканом отцем Дмитром Шмігелем молилися за упокій душі Олексія.
Вічна пам’ять і слава Герою
Щирі співчуття родині, близьким, побратимам.
Люди ставали на коліна, коли кортеж із тілом Героя наближався до Бурштина. У ПК «Прометей» зібралися всі, для кого Олексій був другом, побратимом, добрим знайомим — і ті, хто, не знаючи його особисто, прийшли з глибокою пошаною до його мужності, честі та самопожертви.
ОЛЕКСІЙ БОРОВКОВ
Народився 6 жовтня 1980 року в місті Кривий Ріг, Дніпропетровської області, у родині Галини та Олександра Боровкових. Тут минули його дитинство, юність, тут він дорослішав.
Навчався у Криворізькому ліцеї №16, згодом вступив до коксохімічного технікуму. Після його закінчення працював на металургійному заводі. Утім, любов до дороги та подорожей привела його до професії водія-дальнобійника. Багато років здійснював перевезення як в Україні, так і за кордоном.
Уже зрілим чоловіком переїхав до Бурштина, де зустрів свою кохану Анну, з якою 8 липня 2022 року створив сім’ю. Його вирізняли працьовитість, відповідальність і глибока турбота про близьких.
1 березня 2022 року, у перші дні повномасштабного вторгнення, Олексій добровільно став до лав Збройних Сил України. Служив водієм підвозу у складі самохідного артилерійського дивізіону.
Загинув під час виконання бойового завдання на Сумщині внаслідок ворожого удару.
Його серце зупинилося, та пам’ять про нього житиме у серцях тих, хто знав і любив його.
Життя Олексія було простим, але справжнім — із працею, турботою, любов’ю, гідністю й боротьбою. Він назавжди залишиться люблячим батьком, відданим чоловіком, прикладом сили й людяності.
Після громадського прощання жалобна процесія вирушила до храму Священномученика Йосафата, де спільно з духовенством громади на чолі з деканом отцем Дмитром Шмігелем молилися за упокій душі Олексія.
Джерело: www.golosinfo.com.ua
