Привид Ратуші, страта повії на площі Ринок і ворота, яких більше немає: історик коментує легенди про Франківськ (ФОТО)

13 травня 2025 р. 21:48

13 травня 2025 р. 21:48

В історії Івано-Франківської Ратуші переплітаються факти та легенди. Документально підтверджено, що в підвалах раніше була в’язниця, а на площі Ринок відбувалися публічні страти. Найвідомішою з них стала страта ватажка опришків Василя Баюрака у 1754 році. Один з авторів книги про історію Івано-Франківська, історик Петро Гаврилишин допоміг “ Галці ”, розібратися з тим, що легенди, а що правда.

Існує легенда, що колись у підвалах магістрату була в’язниця, в якій утримували і катували всіляких злочинців. Інколи просто перед ратушею виконували смертні вироки. Наприклад, у 1754 році відрубали голову ватажкові опришків Василеві Баюраку, який до того зазнав страшних тортур.

Суд виніс йому вирок: «Повинен бути катом випроваджений на площу смерті, який має відрубати йому обидві руки сокирою по лікті. Після того має бути відрубана голова. Врешті, з метою здержання інших від такого життя–четвертувати.

Окремі частини тіла повинні бути розвішані на шибениці в полі, при шляху, а пізніше закопані в землю. Тільки голова повинна довше висіти». З того моменту ратуші почало фатально не щастити.

Вже незабаром австрійці виженуть із неї магістрат. Потім вітер зірве зі шпиля фігуру архангела Михаїла. А ще ратуша горітиме у «мармулядовій пожежі», потерпатиме від залпів австрійської артилерії та здригатиметься від гітлерівської вибухівки. Її доводилося відновлювати чотири рази. Існує повір’я, що саме в такий спосіб страчений гуцул-ватажок мститься своїм катам.

Петро Гаврилишин зазначає, що у багатьох містах, де діяло Магдебургське право, Ратуша пройшла через кілька етапів відновлення — часто вже на третій чи четвертій версії. Івано-Франківська ж Ратуша — це вже її четверта версія. За його словами, цей процес перебудов не стався одномоментно, а тривав протягом віків.

“Відновлення Ратуші — це довгий і складний процес, що був пов’язаний із багатьма історичними змінами, але, на жаль, не завжди вдавалось зберегти початковий вигляд”, — зазначає Гаврилишин.

Проте він наголошує, що немає прямого зв’язку між стратою Баюрака і подіями, які стосуються Ратуші. Це радше міф, створений для того, щоб зробити історію більш захоплюючою.

Історик погоджується, що у ті роки на площі Ринок справді відбувалися публічні страти.

А також згадує про так звані «чорні книги» — судові книги, що зберігалися в архіві Ратуші. Ці книги містили важливу інформацію про події того часу.

На жаль, ці архіви були втрачені під час Другої світової війни. Коли до міста підступали німці в 1941 році, архіви евакуювали на схід України. Ешелон, у якому вони транспортувалися, був розбомблений, і документи загубились в районі Луганської області.

Залишилися лише спогади тих, хто мав доступ до цих книг — від працівників місцевого музею, які передали цю інформацію наступним поколінням дослідників.

Зокрема, багаторічний директор краєзнавчого музею Михайло Паньків розповідав цікаві подробиці з історії міста. Він зазначав, що у першій чверті XVIII ст. на площі Ринок перед Ратушею відбулася одна з публічних страт. Вона стосувалася жінки, яка займалася проституцією хоча на той час ще не існувало конкретної статті, що передбачала смертну кару за це. Жінка була відома в місті тим, що її неодноразово виганяли зі Станіслава за те, що «зваблювала» синів поважних осіб. За ці вчинки вирішили «взятися за неї», звинувативши у відьмарстві. Її стратили на площі Ринок.

Цей випадок, який ми знаємо з історичних джерел, далеко не єдиний. Петро Гаврилишин каже, що на площі Ринок страчували й інших злочинців, але інформація про ці події не збереглася. Основний архів міського Магістрату було втрачено, а те, що ми маємо сьогодні в Державному архіві Івано-Франківської області, найдавніше датоване лише з середини XIX ст. Для того, щоб отримати більше інформації про події стародавнього Станиславова, доводиться шукати матеріали в архівах Львова, Кракова, Варшави та інших міст.

І коли мова заходить про площу Ринок, не можна не згадати про ворота з левом в підвалі торгового центру «Галереї Н» — символічну реконструкцію. Внаслідок будівельних робіт їхні рештки були знищені, і сьогодні їх оригінальні елементи вже не збереглися.

Що цікаво, на цьому місці колись була фортеця, що мала кілька різних воріт, і одні з них розташовувались саме на Галицькій вулиці — так звані Галицькі ворота. Вони давно зникли, а те, що ми бачимо сьогодні, є своєрідним маркетинговим ходом, штучно відтвореною версією цих воріт. Звісно, це не оригінальна споруда, а лише її символічний відгук.

Читайте повну версію матеріалу , де розповідається на честь кого був названий Станіславів, як з’явилося місто, чому воно постраждало у Другій світовій війні, про “мармулядову пожежу”, втрату євреїв, те як з’явилося міське озеро та Станіславського вампіра.

Івано-Франківські