“Я б хотів винайти ліки для невиліковних хвороб”: історія франківського школяра, який став “Учнем року” (ФОТО)

19 травня 2025 р. 09:35

19 травня 2025 р. 09:35

Нещодавно в Івано-Франківську оголосили підсумки конкурсу «Учень року-2025». Ним став одинадцятикласник Олександр Малінін з ліцею №12 імені Івана Франка. З 2021 року хлопець отримав призові місця на 37 олімпіадах з численних предметів – біології, хімії, української мови, історії, математики, географії. А також здобув перемоги на творчих та міжнародних конкурсах. Його середній бал у табелі – «12».

Про це пише “Галка” з посиланням на “Західний кур’єр”.

Олександр Малінін – учень з особливими освітніми потребами. В ранньому віці йому діагностували аутизм. За кожним його звершенням багаторічна наполеглива праця самого учня, педагогів та батьків.

Коли Олександр пішов у перший клас, терміну «інклюзія» в українській освіті ще не існувало.Тому багатогранні здібності хлопця педагоги розгледіли не відразу. У першій школі, яку Олександр почав відвідувати, батькам на третій день буквально наказали забрати документи через відмову педагогів навчати дитину з аутизмом. Для хлопця та його батьків це виявилося початком нелегкого шляху, сповненого перешкод та, попри все, великих здобутків.

В три роки читав, як доросла людина

За словами батька Олександра Малініна, також Олександра, з перших років життя його син був дуже активною та допитливою дитиною.

« У два роки він самостійно вивчив український алфавіт. Дружина повісила на кухні табличку з дитячою абеткою і через деякий час ми помітили, що він, без особливої допомоги з нашого боку, опанував всі букви. У три роки, коли Сашко пішов у дитсадок, він уже читав, як доросла людина», – каже тато.

Також у трирічному віці Олександр вивчив англійську абетку, назви усіх динозаврів та періоди їхнього існування, прапори всіх держав світу та їхні столиці. А згодом і арабський алфавіт .

«В той же час, ми почали помічати у Сашка проблеми з поведінкою. Він не міг всидіти на одному місці, боявся голосних звуків, час від часу переживав нервові та емоційні зриви. Спочатку йому ставили діагноз синдром дефіциту уваги і гіперактивності. Згодом – розлади аутичного спектра», – розповідає Олександр Малінін старший.

На той момент, більше десяти років тому, в Україні лише починали говорити про аутизм. Лікарі, до яких зверталися Малініни, часто не готові були надати кваліфіковану допомогу. В сфері освіти також не існувало поняття інклюзії та особливих освітніх потреб. Тож не всі педагоги були готові до роботи з дітками із аутизмом.

«Коли Сашко почав ходити в перший клас однієї зі шкіл Івано-Франківська, на третій день мене викликав психолог та разом з учителем попросили забрати документи. Сказали, що мій син не підходить для навчання. Що в класі 35 дітей і вчитель не має часу шукати особливий підхід до одного учня. Нам нічого не порадили, просто виставили за двері. Ця ситуація нас сильно підкосила… Але ми вирішили, що наша дитина ні в якому разі не сидітиме вдома замість повноцінного навчання. Ми звернулися у початкову школу села Чукалівка, в якому проживали, і там вчителі віднеслись до нас кардинально інакше. Сашка прийняли з розумінням і чуйністю. Під час навчання в нього почав розкриватися потенціал. Ми досі вдячні педагогам за підтримку, яку вони надали нам в той час», – ділиться Олександр Малінін старший.

Саме в третьому класі Сашко здобув свою першу учнівську перемогу – завоював третє місце на конкурсі імені Петра Яцика.

«Тоді ми переживали радість і були вдячні, що серед всіх учнів школи для участі в конкурсі обрали саме нашого сина, хоч знали про його діагноз та те, що через нього він гостро реагує на деякі подразники. Коли під час конкурсу у вчителя перестала писати крейда, Олександр зчинив галас. Але, попри все, він посів третє місце», – говорить батько.

Сприймає свій діагноз, як рису характеру

Після 4-го класу Сашко продовжив навчання у ліцеї № 12 імені Івана Франка.

«Там до нас також віднеслись з повагою та доброзичливістю усі педагоги – від директора до викладача кожного окремого предмету. Ніхто жодного разу не відвернувся від Сашка, попри те, що в той час він переживав дуже складний період. В нього траплялися часті зриви на уроках. Часом здавалося, що деякі труднощі просто неможливо подолати… Сашко сам боровся з ними, як міг. І колектив ліцею його усяко підтримував, не докоряв. Ми щиро вдячні кожному», – додає батько Олександра Малініна.

Через особливості Сашка, однолітки часто уникали з ним близьких контактів, бо не могли знайти спільну мову. А вчителі її знаходили, тож, як друзів хлопець почав сприймати саме педагогів.

За словами батька, в певний момент Сашко сам зрозумів, що відрізняється від однолітків.

«Він дуже розумний, завжди багато читав. Природно, що одного дня він задав собі питання, а що зі мною не так? Наш син почав вивчати інформацію про аутизм, глибоко занурився в цю тему. Він знає, що це не хвороба і не піддається лікуванню. Іноді мене навіть вражає, як він зріло викладає свої думки щодо цього. Про аутизм ми говоримо вільно», – каже Олександр Малінін старший.

Сашко, як і його батьки, сприймає свій діагноз, як рису характеру.

«Більшість науковців не вважають аутизм хворобою, а особливістю. Я з ними згоден. Людина, яка має розлади аутичного спектра, не хворіє на них і не страждає. Просто вони у неї є. Правильною характеристикою себе, я вважаю – людина з аутизмом. Не люблю, коли кажуть «людина з обмеженими можливостями», бо, по суті, в нас всіх можливості обмежені», – каже Сашко.

Мріє бути вченим-нейробіологом

З п’ятого класу Сашко навчається в інклюзивному класі з допомогою помічника вчителя. За словами батька, така форма набагато зручніша і для дитини, і для педагога. Це дало можливість хлопцю додатково покращити успіхи у навчанні і в поведінці.

В табелі за 11 клас у Олександра Малініна немає жодної оцінки «10». Найнижча «11» з предмету Захист України. З усіх інших– «12». За словами хлопця, саме участь у олімпіадах змусила його прагнути до кращих результатів у навчанні. Свою першу олімпіаду він вважає найвизначнішою перемогою.

«Це була міська олімпіада з історії у восьмому класі. Я отримав перше місце. Тоді вийшов на рівень області, потім України. Це були особливі відчуття, я пам’ятаю їх досі. Саме тоді я вирішив, що можу ще більше. Цього ж року я посів друге місце на олімпіаді з біології та третє з географії», – каже Олександр Малінін.

Крім історії, його почала цікавити біологія через прориви в досягненнях біоінженерії та генетики. Також географія, особливо політична. Українську мову та літературу хлопцю подобалось вивчати завжди. Крім того, в останній рік у Сашка з’явився більший інтерес до математики.

Хлопець приділяє навчанню приблизно сім годин кожного дня. А під час підготовки до олімпіад, він часом навіть пропускав заняття у ліцеї, присвячуючи по вісім годин вивченню конкретного предмету.

Олександр зізнається, найважче у навчанні для нього – концентрація.

«Найтяжче для мене — сконцентруватися і не заблукати в інформації, якої довкола дуже багато. Новини, повідомлення постійно відволікають. Важко зосередитись на чомусь одному. Але, коли вдається це зробити, далі усе виходить легко», – каже випускник ліцею.

Після складання національного мультимедійного тесту Олександр Малінін планує продовжити навчання в одному з вишів Івано-Франківська за напрямком нейробіології. В майбутньому він мріє стати науковцем в цій галузі.

«Насамперед я хотів би зробити відкриття щодо лікування тих хвороб, які вважаються невиліковними – раку, СНІДу. Перспективним напрямком вважаю генетику. Хотів би зробити винахід, який зробить генетичні операції доступними для всіх, бо зараз вони дуже дорогі», – говорить Олександр.

Хлопець не виключає, що шлях науковця заведе його в Європу чи США, але розпочати його він прагне в Україні.

«Я б хотів стати саме українським видатним ученим, щоб моє ім’я асоціювалося саме з Україною», – підкреслює Олександр Малінін.

Івано-Франківські