У Херсоні покажуть фільм і презентують книгу про художницю Поліну Райко

21 червня 2025 р. 16:37

21 червня 2025 р. 16:37

Її дім став храмом без священиків, музеєм без директорів і щоденником, написаним кольорами. У червні Херсон отримає шанс знову почути голос Поліни Райко — художниці, яка творила мовчки, але залишила по собі цілі стіни безкомпромісної правди.

Поліна Райко: мистецтво, що народилося з тиші

Поліна Райко прожила більшу частину життя у звичайному ритмі херсонського степу — без виставок, без визнання, без мистецької освіти. Працювала в колгоспі, виховувала доньку, доглядала чоловіка. Усе змінилося наприкінці 90-х, коли після низки особистих трагедій — втрати рідних, самотності, хвороб — вона почала розписувати свій будинок у місті Олешки.

Без ескізів, без порад, без плану — лише фарба, стіна й потреба говорити. Її дім, про який сьогодні не раз згадують у новини Олешки сьогодні , перетворився на живу картину: ікони, звірі, янголи, змії, портрети, написи. Райко створила наївне сакральне мистецтво, яке захопило мистецтвознавців усього світу — не майстерністю, а щирістю, енергією, силою.

Її творчість не була позою — це була відповідь на біль. Кожен розпис — спроба знайти сенс у порожнечі. Вона не продавала своїх робіт і не вважала себе художницею. Просто малювала — бо не могла не малювати.

Подія в Херсоні: фільм, книга і новий голос

Після початку повномасштабної війни дім Поліни Райко опинився на окупованій території. Доступ до нього обмежено, стан будівлі невідомий. Але ініціативи, пов’язані з її спадком, не припинились. У червні 2025 року в Херсоні відбудеться важлива подія — показ документального фільму й презентація книжки, присвяченої життю та мистецтву Поліни Райко.

Подія пройде в обласному художньому музеї. Фільм, знятий українською режисеркою, зосереджується на історії художниці крізь інтерв’ю з тими, хто її знав, і зйомки її розписаного дому до війни. Книга — це спроба зібрати в одне видання біографічні факти, візуальний матеріал, дослідницькі нотатки та емоційні свідчення.

Цей захід важливий не лише як культурна подія. Це — акт збереження. Адже поки спадок фізично недоступний, його потрібно підтримувати в пам’яті, у слові, в образі. І зробити це можуть лише ті, хто вірить, що навіть наївний янгол на стіні — вартий того, щоб бути збереженим.

Чому Поліна Райко сьогодні звучить по-новому

Після 2022 року її творчість набула нового звучання. До війни на Райко дивилися здебільшого як на унікальну постать наївного мистецтва — яскраву, незвичну, самобутню. Але тепер її кольори — це ще й документ часу. Це зображення дому, який більше не можна відвідати. Це історія жінки, чия творчість залишилась — навіть коли все навколо зникло.

Сьогодні її образ — не лише мистецький, а й символічний. Це образ жінки, яка втратила всіх, але створила простір, у якому могла жити — попри все. Це ідея про те, що мистецтво — не для галереї, а для виживання. І саме тому Поліна Райко — важлива: не тому, що вона щось “зробила правильно”, а тому, що вона творила щиро, від серця.

У її роботах немає моди чи тенденцій. Зате є відчай, віра, любов, спроба почути Бога. І саме це робить її унікальною — бо вона не вигадувала образ, вона ним була.

Що відомо про книжку: спроба зібрати вціліле

Книга, яка буде презентована під час події, стане першою спробою системно розповісти про Поліну Райко. У ній — біографічні дані, зібрані з доступних джерел, роздуми дослідників, архівні фотографії та фрагменти її фресок. Відомо, що до створення долучились херсонські культурні діячі, журналісти, краєзнавці, а також ті, хто мав стосунок до спадщини мисткині ще до окупації.

Це не художня книжка і не альбом у класичному сенсі. Це — зшитий з фрагментів образ жінки, яка жила непомітно, але залишила після себе стіни, що говорять гучніше за будь-які спогади. Структура книги покликана не просто подати факти, а відтворити атмосферу — кольори, тишу, молитву, якою дихав її дім.

В умовах втрати доступу до оригінальних робіт ця книга виконує ще одну функцію — збереження. Бо якщо стіна буде знищена, фотографія залишиться. Якщо зникне дім — слово про нього залишиться в руках.

Як можна підтримати пам’ять про Поліну Райко

У реаліях війни навіть пам’ять потребує підтримки. Дім Поліни Райко — фізично недоступний. Але її спадок можна захищати в інший спосіб: інформаційно, культурно, архівно.

Кілька практичних кроків, які може зробити кожен:

• Поширювати інформацію — писати пости, ділитися матеріалами, розповідати іншим.
• Прийти на подію в Херсоні — присутність як акт визнання.
• Придбати книгу — частина коштів піде на цифрове архівування спадку.
• Підтримати ініціативи, які займаються дослідженням наївного мистецтва — фінансово або інформаційно.
• Писати про Райко — у блозі, статті, коментарі — бо її спадок живе там, де про нього пам’ятають.

Це не лише справа мистецтва. Це справа гідності. Бо Райко — це приклад того, як людина без ресурсів і визнання може створити щось, що буде жити довше за неї. І якщо ми дозволимо цьому зникнути — ми втратимо не просто художницю. Ми втратимо історію людської сили.

Івано-Франківські