«Родина пов’язана кров’ю, а ми — маркерами»: як франківська спільнота Urban Sketchers малює, дружить і надихається містом (ФОТО)

26 червня 2025 р. 19:21

26 червня 2025 р. 19:21

Місто можна фотографувати. А можна малювати. У спільноті Urban Sketchers обирають друге: зупиняються посеред вулиці, дістають олівці — і починають фіксувати те, що бачать. Але це більше, ніж просто малювання. Це спосіб знайти однодумців, відчути себе частиною міста, зберегти спогади — і не залишитися наодинці. У цій статті « Галка » розповість історію франківського осередку світового руху – Urban Sketchers.

Світовий рух, що почався з одного скетча

Історія Urban Sketchers бере початок у 2007 році, коли журналіст й ілюстратор із Сіетла Габріель Кампанаріо започаткував онлайн-форум для художників, які малюють міські пейзажі безпосередньо на місці — з вікна свого будинку, в парку чи на розі вулиці. Ідея живого фіксування реальності швидко знайшла відгук: вже за рік Кампанаріо зібрав групу митців, які почали ділитися малюнками й історіями в блозі, який започаткував спільноту, що згодом охопила десятки країн.

Сьогодні Urban Sketchers — це міжнародний рух, представлений у 70 країнах світу ( ред. у 514 містах ). На офіційному сайті спільноти розміщено мапу, яка допомагає митцям знайти локальні осередки. У більшості великих міст існують активні групи, до яких можна долучитися — безкоштовно, без попередньої реєстрації, варто лише знайти зустріч і взяти з собою блокнот та ручку. Формат невимушений: учасники малюють, спілкуються, відкривають місто і себе — крізь лінії, штрихи, кольори.

Urban Sketchers у Франківську: історія спільноти, що почалася з однієї ініціативної художниці

Франківський осередок Urban Sketchers з’явився у 2019 році завдяки ініціативі Катерини Кондратьєвої, яка родом із Кривого Рогу, жила в Одесі, а з 2014 року оселилася в Івано-Франківську. Шукаючи творчу спільноту в новому місті, вона привнесла сюди дух міжнародного руху скетчерів. На перших зустрічах серед учасників було багато людей з інших регіонів, зокрема зі сходу України. Така різноманітність дала змогу поєднати місцеве знання з новим поглядом на знайомі вулиці й будівлі, які виявлялися несподівано гарними – варто лише зупинитися й подивитися на них уважніше.

Після початку повномасштабної війни Катерина змушена була виїхати з України — спершу до Польщі, а потім, завдяки підтримці світової спільноти скетчерів, переїхала на Азорські острови в Португалії. Там вона долучилася до локальної спільноти скетчерів. Світова мережа Urban Sketchers стала для неї джерелом підтримки — і творчої, і людської.

Досліджуючи місто крізь ескізи: як проходить зустрічі у Urban Sketchers

Франківська спільнота живе без внесків, керівників чи чіткої структури. Учасники збираються на добровільних засадах — це радше коло однодумців, ніж офіційна організація. Зустрічі не мають регламенту чи бюрократії: просто люди, які люблять малювати, обирають час і місце, щоби разом досліджувати місто крізь ескізи.

Тривалий час скетчери збиралися щонеділі вранці — коли місто ще сонне, а вулиці майже порожні. Ці ранкові зустрічі стали регулярною частиною життя спільноти, і хоч з приходом зими активність зазвичай сповільнювалися, зустрічі не припинялися — просто ставали рідшими. На відміну від багатьох інших світових осередків, які організовують великі події раз на кілька місяців, у Франківську зустрічі були щотижневими, чим дивували міжнародних колег.

Водночас участь у русі не обов’язково передбачає присутність на зборах. Достатньо малювати місто і ділитися своїми роботами онлайн, позначаючи спільноту. Такий формат дозволяє підтримувати зв’язок і з локальними, і з міжнародними Urban Sketchers, навіть якщо ти перебуваєш за межами Франківська.

Спільнота не має жорсткої організаційної вертикалі. Хтось ініціює локацію, день та час, інші — підхоплюють і приходять. Усе тримається не на формальних обов’язках, а на бажанні підтримувати спільноту, залишати її живою. Учасники наголошують: головне — не очікувати організатора, а ставати ним.

Основна частина зустрічі триває близько півтори години, але для багатьох вона плавно перетікає у години, наповнені спілкуванням, прогулянками містом і обміном досвідом.

Малюють у різних локаціях: на вулицях, у кав’ярнях, у внутрішніх двориках — усе залежить від погоди й настрою учасників. Інколи маршрути зустрічі складаються заздалегідь, щоби усі бажаючі могли приєднатися в будь-який момент, навіть якщо не встигають на початок.

Атмосфера зустрічей варіюється: іноді це тиха, зосереджена робота, коли всі мовчки малюють, іноді — жвавий обмін думками і сміх. Це залежить від місця — у кав’ярні більше розмов, на вулиці — більше концентрації на зображенні.

Учасники активно діляться техніками, інструментами, новими художніми матеріалами. Часом впроваджують мінічеленджі — наприклад, малювання за кольором чи за часовим лімітом, щоб урізноманітнити процес.

Під кінець усі викладають свої роботи, розглядають, обговорюють, діляться враженнями. Навіть якщо весь час кожен малював щось своє, фінальна добірка малюнків створює відчуття єдності. Це момент, коли місце, побачене різними очима, складається в спільну мозаїку.

Малювання – привід для нових знайомств: як перехожі франківці сприймають скетчерів

Скетчери часто малюють у громадських місцях, що природно викликає інтерес з боку перехожих. У кав’ярнях чи книгарнях така діяльність зазвичай сприймається спокійно — атмосфера сприяє творчості, й люди не надто звертають увагу. Натомість на відкритих міських локаціях, особливо там, де не звикли бачити художників — наприклад, на ринку, — реакції бувають різні. Інколи люди насторожено ставляться до тих, хто з олівцем чи пензлем фіксує простір: можуть хвилюватися, що їх фотографують або щось записують. Бувало навіть, що викликали охорону — однак усе закінчувалося мирно, коли ставало зрозуміло, що це лише малюнки.

Переважно ж реакція позитивна — перехожі усміхаються, підходять, цікавляться, іноді коментують роботи чи просто жартують. Така взаємодія не тільки створює зв’язок із містом, а й робить діяльність спільноти помітною для інших. Деякі заклади навіть пропонували провести виставки. Надходять і запрошення про співпрацю.

Ця видимість допомагає не лише популяризувати скетчинг, а й підтримує ідею спільноти як простору для інтеграції. Малювання стає приводом для нових знайомств, і навіть ті, хто щойно приїхав до міста, можуть швидше відчути себе «серед своїх». Учасники відзначають, що приналежність до Urban Sketchers дає відчуття зв’язку — з людьми, містом і творчістю.

Як повномасштабна війна вплинула на Urban Sketchers

П’ять років тому зустрічі спільноти виглядали зовсім інакше — учасники малювали просто на вулицях, розташувавшись на тротуарах зі розкладними стільцями, карематами, акварелями. Вони могли зупинитися де завгодно — в центрі міста, біля будинків, у скверах — і просто малювати те, що бачать.

Та з часом формат змінився. Після початку повномасштабного вторгнення зустрічі стали рідшими, коротшими, з огляду на безпекову ситуацію. Для малювання обирали місця, звідки можна швидко дістатися до укриття, і загалом — ті, де відчувалося більше захищеності. Це вплинуло не лише на логістику, а й на внутрішнє відчуття: тепер важливо не лише зручно малювати, а й бути спокійним за своє життя.

Спільнота, що обʼєднала понад сотню людей: скільки учасників налічує Urban Sketchers

Кількість учасників постійно змінюється, адже немає обов’язкової реєстрації, списків або фіксації відвідувань. Частина людей долучається до спільноти в чаті або на сторінці в соцмережах, але так і не приходить на зустрічі — іноді через сором’язливість, іноді з цікавості просто спостерігають. Є й ті, хто були присутні лише один раз, проте досі підтримують зв’язок, читають оновлення, надсилають коментарі.

Загалом, за всі роки спільнота об’єднала понад сотню людей, які так чи інакше брали участь у її діяльності. Активне ж ядро — приблизно 20 осіб. Саме вони більш-менш регулярно приходять на зустрічі, ініціюють нові події, комунікують у чатах.

Після 2022 року з’явилися нові учасники, зокрема ті, хто тимчасово переїхав до Франківська з інших міст через повномасштабну війну. Дехто залишився, дехто виїхав далі, але підтримує контакт зі спільнотою — навіть з-за кордону.

Там, де легко проявити себе: про що ця спільнота

Urban Sketchers — це не лише про малювання. Насамперед вона дає відчуття приналежності, допомагає знайти однодумців і не почуватися самотнім, особливо коли опиняєшся в новому місті. Завдяки таким зустрічам з’являються можливості: творчі проєкти, участь у виставках, грантах. Учасники активно діляться інформацією — ілюстратор може дізнатися про конкурс, художниця про замовлення, хтось інший — про проєкт, який ідеально підходить саме для нього.

Кожен малює у своєму стилі, тож конкуренції немає — натомість є взаємопідтримка й натхнення. Це середовище, у якому легко проявити себе. Зрештою, активність групи виходить за межі Івано-Франківська: місцеві скетчери беруть участь у виставках в інших містах, представляючи не лише себе, а й Івано-Франківськ. Така діяльність стає своєрідною культурною промоцією регіону — зацікавлені творчістю учасників, люди приїжджають сюди як туристи.

Що спільнота означає для учасників

«Це вже сім’я»: історія Христини Дохняк про те, як Urban Sketchers змінили її життя

Христина Дохняк — франківка, мама двох дітей, дружина військового. Її знайомство зі скетчингом почалося п’ять років тому — саме тоді вона вперше прийшла на зустріч спільноти. І з того часу малювання стало невіддільною частиною її життя.

Тоді Христина була в декреті й шукала нові знайомства, підтримку, спільноту. Скетчинг виявився ідеальним поєднанням — і творчості, і живого спілкування. Малювання на вулицях міста стало для неї способом інакше подивитися на Івано-Франківськ і знайти однодумців.

«Це було знайомство зі спільнотою, знайомство з містом під іншим кутом. Потім це переросло в проєкти, виставки, поїздки», – ділиться Христина.

Зараз вона має за плечима курси з дизайну й ілюстрації, професійно займається малюванням. А Urban Sketchers стали для неї не просто гуртом людей, які збираються помалювати, а чимось глибшим — підтримкою, друзями, родиною.

«Для мене це вже сім’я. Ми так здружилися, що пов’язані в багатьох сферах життя. Основні учасники знають моїх дітей, де вони вчаться, чим займаються. Ми бачимося в буденному житті, допомагаємо один одному», – розповідає дівчина.

Христина називає цю спільноту відповіддю на запитання: як знайти друзів у дорослому віці. Вона бачить у цьому не лише творчість, а й глибоку людську підтримку, відчуття приналежності та близькості.

«Urban Sketchers — це про друзів у дорослому житті. Коли ти знаходиш однодумців, які тебе підтримують — це вже сім’я».

«Скетчбук — це моя пам’ять»: історія Ксенії Головко, яка знайшла у скетчингу спосіб бути, пам’ятати і належати

Коли Ксенія переїхала до Івано-Франківська у 2019-му, їй було важливо знайти себе у новому місті — спільноту, людей, простір. Тоді вона випадково дізналася про Urban Sketchers і прийшла на одну із зустрічей. Відтоді малювання стало не просто хобі, а способом проживати дні, фіксувати час і вибудовувати нові зв’язки.

Художньої освіти вона не мала, але малювала ще зі шкільних років — тоді просто для себе, з натхнення. Скетчинг же допоміг зробити малювання регулярним і глибшим.

«Цікаво було спостерігати: я вимальовую кожну детальку, а хтось кількома лініями зображує будинок — і вже зрозуміло, що це саме він. У спільноті дуже надихає прогрес — свій і чужий. Хтось купив нову ручку — і всі пробують. Знайшли круті олівці — і всі ними малюють. Це про натхнення від інших і бажання поділитися своїм».

Її розповідь наповнена моментами з минулого — кожен з яких зафіксований у скетчбуці. Для Ксенії це не просто малюнки, а фрагменти життя.

«В мене є скетч з 2022-го — це була благодійна ярмарка біля площі Шептицького. Пам’ятаю, як там продавали вініл, листівки, були пташки зверху… Я це пам’ятаю не зі світлини, а через малюнок. Бо ти мусиш зупинитися, посидіти десять хвилин, вибрати ракурс, відчути момент. Це не просто фото у смартфоні, які губляться серед гігабайтів — це досвід, зафіксований рукою».

Скетчинг виявився і формою пам’яті, і способом приналежності — як у межах франківської спільноти, так і на рівні глобальному. З початком повномасштабної війни відчуття підтримки стало ще глибшим.

«Ми отримували листи підтримки від скетчерів з усього світу. Люди писали з Ірландії, Мексики, США — пропонували допомогу, виходили на протести з плакатами на підтримку України. Це не лише про мистецтво — це про спільність, яка дає силу».

Сьогодні у Ксенії — шість скетчбуків, кожен з яких — архів емоцій, зустрічей і місць. Вона пам’ятає майже кожен розворот, бо за ним стоїть реальний день і реальна історія.

«Ти відкриваєш скетчбук і зразу згадуєш, з ким був у момент малювання, що робив, що сталося. Наприклад, ми сиділи з Христею в кав’ярні у 2021-му, і мені перевернулась кава просто на скетч — і я його так і залишила. Це теж частина пам’яті».

Для Ксенії скетчинг — це спосіб бути уважною до себе і світу, жити повноцінно в моменті й залишати відбитки того життя на папері.

«Родина пов’язана кров’ю, а ми — маркерами»: історія Мілени Вітровської про спільноту, яка стала способом бути всюди «вдома»

Мілена Вітровська з Прикарпаття, їй 32, вона фахівчиня з комунікацій, вже десять років працює у сфері SMM. Але водночас вона — і скетчерка, і частина тієї неформальної родини, яку утворила спільнота Urban Sketchers у Франківську.

До скетчерів вона долучилася майже з самого початку — ще на другій зустрічі.

«Тоді нас було 3-4 людини. І якось так воно затягнуло, що вже шостий рік я з цією спільнотою. То активніше, то менш активно — але це вже частина мого життя», — розповідає Мілена.

Малювання завжди було її хобі. Ілюстрації, листівки, персонажі — вигадані й реальні. Але саме скетчинг, каже вона, став точкою опори — тим початком, який досі тримає і веде.

«Скетчинг — це мій початок. Моя форма присутності у світі. Це не лише про зображення, а про зв’язок із простором, із людьми», – резюмує художниця.

Для Мілени скетчбук — це не просто зошит. Це перепустка до іншої реальності: наповненої сенсом, новими знайомствами, увагою до моменту. Це спосіб не бути самотньою.

«Родина пов’язана кров’ю, а ми — маркерами. Де б ти не був, у тебе є чим зайнятися. Ти чекаєш потяг — відкриваєш скетчбук. Ти в новому місті — малюєш архітектуру, до тебе підходять, знайомляться. Або ти сам долучаєшся до глобальної спільноти скетчерів — і вже не один. Це відчуття, що ти завжди «вдома» — навіть якщо довкола все нове».

Як доєднатися?

Найзручніший спосіб долучитися до спільноти — написати повідомлення на сторінку в Instagram . Достатньо коротко представитись і сказати, що хочеш долучитися до зустрічей. У відповідь нададуть посилання на Telegram-чат, де відбувається основна комунікація.

Саме в чаті з’являються повідомлення про заплановані зустрічі або хтось із учасників ініціює малювання — і вже до нього долучаються інші. Новачки можуть сміливо писати, що хочуть приєднатися, запропонувати локацію чи день — хтось обов’язково відгукнеться. Участь безкоштовна.

“Галка” писала про ще три не менш цікаві Франківські спільноти:

“Будем бігали” – тут біг поєднується зі спілкуванням і підтримкою.

“Театральні Волоцюги” – спільнота, яка живе театральним життям і не лише стежить за ним, а й доповнює та розвиває франківську сцену.

“Клуб Анонімних Авторів” – спільнота, де збираються поціновувачі письменництва, та неспішно, крок за кроком, оповідання за оповіданням – творять мистецтво.

Івано-Франківські