Як сімейні проблеми відображаються на поведінці дитини серед однолітків пояснює івано-франківська психологиня

28 червня 2025 р. 18:52

28 червня 2025 р. 18:52

Первинною моделлю соціальної взаємодії у дітей є сім’я. Тому проблеми в сім’ї будуть проявлятися у спілкуванні з однолітками. За винятком, якщо дитина має авторитетного дорослого, який проявляє до неї підтримку, повагу, турботу чи любов, тобто гармонізує стан дитини.

З однолітками дитина може повторювати сімейну модель стосунків або займати протилежну позицію тій, яку вона займає вдома. Тобто, в першому випадку дитина може почуватися пригнобленою, а в другому — гнобити інших, — про це журналістці Фіртки розповіла дитяча психологиня Ірина Волощук.

"Також через соціальні зв’язки з однолітками дитина може намагатися компенсувати те, чого їй бракує вдома. Наприклад, найчастіше нав’язливі діти — це діти, котрі почуваються відкинутими вдома".

Першими сигналами може бути різка зміна поведінки дитини: надмірний спокій чи надто гострі реакції, агресивна поведінка, самоприниження чи постійний гумор.

Гумор досить часто сприймають як ознаку позитивного стану людини, але часто саме гумор є захисною реакцією, коли людина проживає складну ситуацію.

Також погіршення навчання можна розглядати як симптом погіршення психологічного стану дитини. Наприклад, відмінники часто можуть мати складні стосунки з батьками. Не всі, а ті, які через оцінки формують сприйняття себе, або ж дуже переживають, коли отримують нижчу оцінку за ту, яку від неї очікують батьки.

"Думаю, що за характером дружби зрозуміти чи є в неї вдома емоційна підтримка. Якщо такої підтримки немає, тоді дитина буде надміру нав’язливою чи відстороненою, може домінувати над іншими (щоб ніхто не побачив її вразливості) або ж виконувати функцію "песика на побігеньках", тобто "заслуговувати любов".

Інколи такі діти ні з ким не дружать, а імітують дружні стосунки: тобто вони проявляють гарне ставлення до інших, але не вірять, що їх справді цінують, і думають, що їх люблять тільки за якусь функцію", — зазначає психологиня.

Ірина Волощук підкреслює, що часто дружба може бути цілющою для дітей з емоційною напругою в сім’ї.

Якщо дитина знаходить друга, який її приймає, розуміє — вона зцілює свої емоції, отримує інший досвід переживання себе.

"Але це у тому випадку, якщо вона не сприймає свого друга як того, що має її врятувати, а бере відповідальність за власний емоційний стан і намагається змінитися зсередини.

Так часто відбувається у студентські роки, коли підліток покидає дім і занурюється у зовсім інше середовище".

Психологиня радить батькам дбати про власний розвиток, працювати з фахівцями щодо своїх травм, читати літературу.

"Бо емоційно незрілі батьки формують емоційно деструктивні сімейні відносини.

Тому найперше — це власний розвиток, робота з психологом стосовно своїх емоційних травм, читання літератури про те, як вибудовувати стосунки з дітьми, як з ними спілкуватися.

А також — перестати виховувати дітей і почати їх розуміти. Для цього потрібно розмовляти, слухати їх і проводити час разом", — додає Ірина Волощук.

Розлучення батьків: івано-франківська психологиня розповіла, як підтримати дитину

«Не підсилювати страхи та тривоги». Як говорити з дітьми про війну?

Рідні на війні: як підтримати себе, дитину та тих, хто боронить Україну

«Дитяча наркоманія, розшуки неповнолітніх та випадки самогубств»: інтерв'ю з керівницею ювенальної превенції Івано-Франківщини Аллою Бойчук

Найбільш вразливими є підлітки: психологиня розповіла, як підтримати дитину з суїцидальними думками

Івано-Франківські