Августдорф у Снятині – що відомо про забуту німецьку колонію на Івано-Франківщині (ФОТО)

29 червня 2025 р. 20:24

29 червня 2025 р. 20:24

Серед тихих вулиць Снятина, де час ніби зупинився між австрійською ратушею та руїнами вірменської церкви, мало хто знає про північну окраїну міста. Місце, де колись процвітала німецька колонія Августдорф, де понад століття тому німці, українці та поляки жили пліч-о-пліч, створюючи унікальну багатонаціональну спільноту на межі Галичини та Буковини. Сьогодні лише кілька покинутих будинків та пошкоджена часом кірха свідчать про те, що тут колись билося серце однієї з найцікавіших німецьких колоній Івано-Франківщини.

Про це франківський історик Андрій Бойда розповів для читачів “Галки” .

Якщо ви їдете з Франківська до Чернівців, точно проїжджаєте вулицями колишнього райцентру – міста Снятина. Свого часу це був потужний культурний осередок, де і досі відчувається відлуння старовини, як до прикладу на найвищій в нашій області ратуші. Нині це скромне містечко на десять тисяч жителів. Переважно його асоціюють з тією ж вежею та ще з річкою Прут. Комусь ще на згадку прийде старий цвинтар вздовж траси. Місцеві кажуть, що то є маленький Личаків — тут поховані письменники Марко Черемшина, Петро Голота, Володимир Хронович, легендарний скульптор Борис Гуцуляк, художник Ярослав Лукавецький, дружина полковника УПА Василя Андрусяка Євгенія, блаженна католицька свята Марта Вєцька. Можливо, увагу допитливіших туристів та краєзнавців привертають місцеві музеї та церкви, серед яких є і найдавніша кам’яна вірменська церква, що на превеликий жаль, вже в руїнах.

У цьому провінційному містечку мало кому відома його північна окраїна, де збереглися старі німецькі хати та пошкоджена часом і сіллю євагелістська кірха. У більшості старих будинків, які нині змінені сучасними ремонтами, все ж таки можна впізнати справжню стару Австрію. Ще більше впізнаваним є австрійський стиль, коли дивитися на старі та покинуті господарями хати початку XX століття. Десь світами розійшлися господарі цих будинків, відвідини яких стають для когось святом, а для когось – моментом повернення в дитинство чи юність.

Сьогодні гуляючи вулицею Гоголя в Снятині, справжніх німців не зустрінеш. Немає  і табличок для туристів чи інформаційних стендів для тих, хто любитель історії,  хоча вона тут на кожному кроці. Нема кому розповісти про систему меліорації, створену німцями-колоністами, про мирне життя пліч о пліч німців, поляків та українців, про те, що між собою місцеві спілкувалися українською…

А також про те, як щонайменше 30 бійців Української Галицької Армії стримувало в околицях Августдорфа у травні 1919-го цілий батальйон румунів — таких людей тут нема. Звідки ж починається історія цих місць і куди поділися німці-колоністи?

Колоністи

Три поділи Польщі між Австрією, Росією та Пруссією (1772, 1793, 1795 р.р.) дали змогу німцям вирушити на пошуки кращої долі на сході Європи. Так було і у випадку тих, хто з Нижнього Рейну – Вестфалії, Заходу Австрії, Східної Пруссії та Баварії переїхали з усіма пожитками в Галичину та Буковину. Кажуть, що перші німці в Снятині з’явились вже незадовго до приходу сюди австрійців. За місцевими переказами, останній король Польщі Станіслав Понятовський дав привілеї німцям для колонізації Галичини. Таке ж право вони отримали і від австрійської корони. Саме на північ від Снятина німці осіли та утворили свою колонію «Августдорф» у 1834 – 1837 роках.

Щодо назви поселення, то версій існує чимало. Хтось з місцевих вважає, що це – «серпневе село», адже німці прийшли на ці землі в серпні після жнив. Інші розповідають, що тодішній бургомістр в Снятині мав ім’я Август і з вдячності за виділені землі німці назвали колонію на його честь. Існує версія, що засновниками були вихідці з німецького міста Августдорф на заході Німеччини. Пов’язують назву також з однойменною колонією неподалік Чернівців, ніби то засновники мають спільні корені.

Точна дата заснування колонії досі достовірно не встановлена. Однак, пригадується, що рік тому пощастило знайти львівську німецькомовну газету Ostdeutsches Volksblatt (Східнонімецька народна газета) за 1937-й рік, у якій згадувалось, як 7 листопада того ж року громада Августдорфа відзначала сторіччя заснування колонії. За старим церковним календарем днем пізніше було свято на честь святого великомученика Димитрія Солунського.

Хоч на Августдорф і немає церкви, тут досі зберігається традиція храмового свята на Дмитрія. У німецькій церковній традиції у цей день 8 листопада – відзначається свято Всіх Святих (Allerheiligen), у деяких регіонах – День пам’яті померлих (Volkstrauertag). Чи було це релігійне свято, чи це просто було символічне день народження Августдорфа – складно сказати. Проте відомо, що спершу євенгелістська кірха поселенців була збудована з  дерева, а з 1860-х постала в камені. До наших днів вона дожила у плачевному стані – без внутрішнього оздоблення та без декоративної вежі по центру будівлі.

Міжнаціональна община

На Августдорфі було близько 70 господарств, 90 % колонії складали німці, а ще 10 %  –  українці, поляки та євреї. Останніх були одна чи дві хати. Центральні квартали колонії населяли переважно німці. На півночі та північному-заході зустрічалися обійстя польських та українських родин. Релігійно майже всі жителі Августдорфа належали до євангелістів, окрема частка німців та поляки – до католиків, українці були греко-католиками – спершу прихожанами Вознесенської церкви, а згодом – церкви Михайлового Чуда у Снятині. Поширеними німецькоми прізвищами були: Мак, Копп, Гавер, Рікріх, Болембах, Нібергаль, Нербас, Фраєр, Трап та інші. З українців ще й досі згадують Костинюків, Калитчуків, Маслянків, Кравчуків, Ляшкевичів та інші родини. Поляків представляли Тваровські, Петрики та інші.

Незважаючи на національне та релігійне різномаїття, громада ніколи не мала внутрішніх конфліктів, бо всі поважали мову, релігію та звичаї сусідів. Жодних бар’єрів не існувало і між учнями початкової школи на Августдорфі, яка була побудована у 1863 році. На відміну від клубу колоністів, приміщення школи збереглося досі, зараз у ній звичайний житловий будинок, розташований впритул до кірхи.

Основним заняттям колоністів було рільництво, яке стало можливим після клопіткої та ефективної меліорації місцевих полів. Були тут і ковалі, візники, теслі, шевці та кравці. Саме августдорфський коваль Гергестаймер доводився рідним дідом видатному снятинському художнику Ярославу Лукавецькому.

Загалом, це було доволі спокійне, хоч і людне поселення, звідки перед дощем можна було почути бій годинника Снятинської ратуші, а з полів у ясну погоду видно було і саму вежу. По обидва боки (із заходу та сходу) колонію оточували ліси – «Потіцька хаща» та «Оршівський ліс». Зі сходу протікала колись повноводна, стратегічно важлива прикордонна річка Турецький Потік. Зараз від цієї притоки Прута збереглося лише пересохле русло.

Війна і 20 років без неї

Розмірене життя німців на Августдорфі порушив початок Першої світової війни у серпні 1914-го. Багато кому з колоністів довелось утікати у глиб Австрії,  когось мобілізували до австрійського війська, були й ті, кому довелось пережити російські окупації Снятинщини впродовж 1914 – 1917 рр. Активні бойові дії на підступах до Снятина у 1914 – 1915 рр.,  натиск Брусиловського прориву 1916-го  — все це призвело до того, що більшість будинків на Августдорфі було зруйновано. А ті хати, яких не зачепили російські снаряди, були конфісковані окупантами на потребу своїх військ.

Додому усі жителі Августдорфу почали повертатись лише після 1917-го. Вони налагоджували своє життя, відновлювали господарство. Були і ті, що не стояли осторонь державотворчих подій в Україні. Так Петро Калитчук (стрілець) та Віллі Гавер (поручник) взимку 1919-го стали до лав Української Галицької Армії. Обидва герої мужньо боролись з польською армією на Львівщині, але згодом потрапили у полон. Петро Калитчук загинув у полоні від голоду 27 серпня 1919 року у Бресті. Сліди Віллі Гавера взагалі губляться…

Жахи польсько-української війни на цьому не завершились. Наприкінці травня 1919-го на околицях Августдорфу близько 20 бійців чети (взводу) четаря Майданського прикривали відхід прикордонної сотні Бурнадза із Снятина.

Озброєні усього двома станковими кулеметами та 20-ма гвинтівками, вояки УГА тримали позицію проти наступу цілого румунського батальйону (румуни були союзниками поляків). Як завершився той бій – досі невідомо. Ймовірно, що більшість героїв загинули або потрапили у ворожий полон.

Вже по утвердженню Польської держави тут знову завирувало життя. У колонії німці дружно жили спільно з іншими націями та навіть створили свою волейбольну команду, приймаючи участь у спортивних змаганнях з сусідніми повітами. Діти після початкової школи продовжували навчання в Снятинській гімназії імені Францішека Карпінського. Серед них був і Отто Рікріх — майбутній офіцер гестапо в Станіславові.

Зникнення і сьогодення

Після того, як у вересні 1939-го в Снятин увійшли радянські війська, німці зрозуміли – це початок кінця. У жовтні того ж року їх поставили перед фактом, що примусова репатріація на історичну Батьківщину — неминуча. Понад 300 людей через репатріаційну комісію Фромбаха та Баума вимушено виїхали на територію Німеччини з Коломийського вокзалу. Переселенці змогли забрати майже всі свої речі, але не забрали головного — батьківської землі, добротних будинків, доглянутих садків…і усіх тих радощів життя, які вони відчували на Августдорфі. У 1945-му «переселення народів» продовжилося. До німецької колонії прибули українці – замішанці з села Бонарівка з-під Стрижева (Польща). В 1946 – 1947 роках сюди були переселені також лемки з села Явірник (Польща), ще згодом кілька родин з Ярославщини (також в Польщі).

І це лише скорочена історія виникнення, занепаду та відновлення німецької колонії, це маленький літопис нечисленного поселення на кордоні Галичини та Буковини, а нині звичайної вулиці провінційного містечка. Можливо, що кірха, давні хрести на старому цвинтарі та окремі покинуті старі будиночки ще чекають кращих часів. Тих знову мирних часів, коли нащадки німців-колоністів зможуть знову відвідати дідівську землю, подивитись фільм про своїх предків, приїхати на історичну Батьківщину, поспілкуватися з місцевими, ностальгуючи про ті кращі часи розквіту цієї місцини.

Августдорф Августдорф

Івано-Франківські