Передчуття небезпеки допомогло зберегти не одне життя: історія прикордонника з Франківська з позивним «Мольфар»

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

05 липня 2025 р. 11:32

05 липня 2025 р. 11:32

Роман, військовослужбовець Мукачівського прикордонного загону, родом із Івано-Франківська. До війни він викладав фізичне виховання, працював на керівній посаді на промисловому підприємстві, займався регбі, мотоспортом і тхеквондо. Проте після 24 лютого чоловік добровільно вступив до лав ЗСУ пише КУРС з посиланням на Західне регіональне управління Держприкордонслужби України.

Вдома у нього залишилися дружина та двоє маленьких синів. Молодшому на той момент було лише два місяці.

Разом із побратимами Роман брав участь у боях на Бахмутському та Лиманському напрямках.

«Найважче на війні – це втрати, коли гинуть зовсім молоді хлопці. Комусь було 22 роки, іншим – трохи більше. Цей біль залишається з тобою на все життя», – каже Роман.

Захисник додає, що після першої ротації довго не міг оговтатися: снилися жахіття, мучили безсоння й тривога, здавалося, що десь поблизу знову розриваються снаряди.

Позивний «Мольфар» з’явився невипадково — Роман має загострене передчуття небезпеки, що не раз допомагало уникнути втрат і рятувало життя побратимів. Для багатьох з них він став своєрідним оберегом. За словами військового, з бойових завдань, у яких він брав участь, усі поверталися живими.

Після важких і виснажливих ротацій «Мольфар» зміг знову обійняти свою кохану дружину та дітей. Він не нарікає. Каже, що найважливіше – це життя, яке вдалося зберегти, і віра, яка не зламалася навіть під натиском війни.

Служба триває, тому «Мольфар» і далі відчуває, коли щось не так. Він мріє бачити, як ростуть його сини, проводити з ними більше часу.

«Ми воюємо для того, щоб зберегти країну, її гідність, цінності та традиції, які передавались з покоління в покоління. Захищаємо рідних, бо в кожному з них – сенс і сила. Боремось, аби наші діти могли жити у вільній і безпечній Україні».

Ctrl + Enter